Природа вболівальника така, що футбол він оцінює більше емоціями, ніж здоровим глуздом.
Але гра закінчується, емоції влягаються, і тут вже варто "увімкнути мозок". Втім, не у всіх це виходить. І ми бачимо, як одні і ті ж самі дописувачі після гри Динамо-Рубін пістрявили тут вигуками "вірю в команду", "вірю в Сьоміна!" а після матчу відповіді "чемодан-вокзал-Росія", "що відбувається з командою?" і тому подібне. А ще ці самі дописувачі "таврували ганьбою" так би мовити "невіруючих" - тих, хто ще після першої гри відверто критикував Сьоміна і не бачив перспектив в команди.
Але що ж з них взяти? Куди вітер дує...
Можу навести і приклад з "цивілізованої"Європи. Коли Ювентус програв грекам у Лізі Чемпіонів, тіфозі закидали автобус камінням. Але це ж не від великого розуму. Чи не так?
Чи Ви справді думаєте, що я маю вишукувати персонально всіх дописувачів? Мені цього не потрібно. Є,так би мовити, певний пласт дописувачів, що діють за принципом флюгера.
Звичайно, є частина "прозрівших" тільки вчора/позавчора і я їх щиро вітаю. Але для інших ці прозріння тимчасові, до наступного тріумфу або фіаско.
Ну і щодо "глотки" - не кажіть, що мені робити, і я не скажу куди Вам треба йти(С)
Потім "порвем Рубін" після 0:2, "верю в Сьоміна". Потім знову "Сьоміна - нах.".
Ці люди чомусь вчаться? Сумніваюсь...
Я пропоную не впадати в крайнощі. Коли добре - хвалити, коли погано - критикувати.
А головне - ДУМАТИ!
В мене вболівальницький стаж хоч і дещо менший - всього якихось 25 років, але достатній, щоб думати і аналізувати.
А от у декого від "вірю в Сьоміна" до "Сьомін - нах." всього якихось 90 хвилин. Це і є принцип флюгера.
А іншим щось пояснювати нема сенсу - вони не здатні вчитися...