Назвав свій пост "Колеги". Мав на увазі дописувачів на сайті "Динамо від Шурика". Читаючи пости колег я часто думаю про те, що всіх нас об'єднує любов до Динамо Київ , але всі ми різні. Не лише за своїми хаоактерами, але й за манерою вболівання та БАЖАННЯМ (так, я не випадково виділив це слово і далі ви зрозумієте чому).
Є когорта дописувачів колег - КИЯН. За місцнм проживання їм відвудувати матчі найлегше. Живуть в Києві, ходять на стадіон - тут все ясно. До них питань чи претензій нема.
Є інша когорта вболівальиків. НЕ КИЯНИ.
Ці дивляться футбол по ТВ, ніколи в житті не були в Києві щоб відвідати матч улюбленої команди. Ці люди найактивніші на сайті. Вони вважають що мають право критикувати, часом не просто критикувати а ОБУРЮВАТИСЯ грою Динамо.
Мене особисто це трохи дивує. Ба більше, не просто дивує а часом бісить!
Мені зочеться запитати їх: "Яке ви маєте право на це? Що ви особисто зробили для підтримки Динамо Київ?"
Ці люди звикли до халяви. Їх привчили що матчі транслюються по ТВ, безкоштовно.
Так було колись. Тепер інші часи. За все треба платити.
Особисто я маю підписку на Мегого.
Але повернімося до вболівання. Найпктивніші і найбільш гарячі голови це ті, хто НІКОЛИ в житті не бачив гру улюбленої команди вжиау. І навіть не робили спроб зробити цього! Яскравий поиклал КоААл. Людині 56 років, ніколи в житті не бачила футболу вживу (ну окрім матчів рідної Отрадокам'янки проти Козацького). Має десятки тисячів підписників в Ютуб, повно перкглядів тощо. Розповідає всім про колишній футбол, хоча сам його бачив лише по телевізору. До речі, один із найповадніших авторів цього сайту є активним поцвновувачем "творчості" КоААла, бо завжди в своїх постах ставить відео з Ютуба авторства КоААла.
Але , ладно. Залишимо в спокої "команданте". Хай собі продоажує свою "роботу". Він нарешті знайшов своє місце в житті, знайшов лохів і зрештою може завдяки лохам прогодувати себе і свою престрілу матір. Йому респект ща те, що ввн довго шуепв і нарешті знайшов те чого він хотів.
Є ще одна категорія вболівальників. Це люди які живуть не в Києві, а дуже далеко від Києва. Такі вболіаалтники здатні на багато чого. Здатні пожертуваати багато чим, щоб відвідати матчі улюбленого Динамо. Вони часто їздять на матчі Дигамо в Кихв, чи інші міста. Такітлюди витрачають воасні кошти, час, жертвують благополуччям своєї сім'ї, часто вислуховують докори дружин, батьків. Але продовжують робити свою. Така когорта мені найближча. Тому що я саме такий. А ще мій друг Сергій із Слов'янська Донецької області. Ми часто їздимо на матчі"Динамо". Не знаю скільки виїздів у Сергія, але я якось рахував свої. Вийшло 76 виїщдів на Динамо у Київ і чотири не в Київ. І 21 на збірну України. Це з міста Хмельницький. Страшно уявити собі суму яку я витратив на всі ці поїздки . Квитки часом доводилося брати бариг-перекупів. Але менше з тим. Я пі про що не шкодую. І дружина моя вжк давним-давно змирилася з цим. Хоча буквальнр за мімяць після нашого одруження, вона скащвла мкні, що якби я щнала раніше що ти такий фанат Дмнамо Київ я б звюа тебе заміж не вийшла. Тому що їй важко було звикнути до цього, вадко було сприйняти мене таким.
Якось так.
P.S. 1) вибачте за помилки. З телеіона друкувати дуже вадко, зір вде не той що був рвніше. 2) це був мій останній пост на сайті. Більше жодного коментаря, Поста віл мене ви не побачите. Вважаю, що я все скащав що хотів. Була задумка репостити мох спогади про поїздки на футбол з іеших сатів, алк й те бажання в мене відбив Богушевський своїми язвітельними коменьарями. 3) правиоьно було би попросити виьачення, але я цього робити не буду. Щоью зроблено, то зроблено Я ні поо що не шкодую
Все. Я закінчив