Не знаю почему

А мені цікаві всі матчі Динамо і якщо одночасно будуть показувати Реал-Барселона чи Манчестер-Ліверпуль, а дома гратимуть Динамо з Охтиркою - я буду дивитись український матч. Та що там Динамо (це зрозуміло), кілька років тому дивився Запоріжжя - Карпати, а потім переключив спочатку на матч іспанських потім французьких грандів, тоді вперше я усвідомив, що мені стало нудно від, хай і вищого, але чужого футболу і я переключив назад на матч українського чемпіонату. І це правильно, бо любити своє - це нормально для будь-якої людини. Не нормально - своє не любити. Я двадцять років ждав коли вже вітчизняний чемпіонат набере сили і займе почесне місце у Європі. Коли впала залізна завіса і розвалився СРСР з України побігли масово футболісти хто куди, в Угорщину, Ізраїль, Швецію, Польщу, Словаччину, Росію, куди завгодно, аби не залишатись в Україні, а футбольне господарство розвалили вщент до тла, я і тоді спостерігав за Динамо, за ЧУ, терплячи насмішки росіян (ви - бєздарі, бєз нас ви - нічто!) О, якою п'янкою і солодкою була тоді перемога нашого "дитсадка" над мало не збірною СНД у матчі Динамо-Спартак 3-2 в рамках ЛЧ!!!
Скільки прийшлося витерпіти, щоб дочекатись нинішнього стану справ у чемпіонаті. Недавно дивився матч Металіст - Арсенал і повністю згоден з Кучуком, що то був матч європейського рівня, і, простежуючи динаміку змін, починаючи з 1991 року, можу сказати, що то далеко не межа, ми будемо прогресувати й надалі. І недалеко ті часи коли як і в топ-країнах матчі, скажімо Ліги Європи, будуть для нас менш цікаві, ніж матчі національного чемпіонату. А поки що регулярна щорічна участь у групових європейських турнірах одразу шести команд значно пришвидчили б зростання нашого футболу. Що стосується нинішнього Динамо, то мені здається, що вперше після того, як у нас почали працювати російські тренери, була застосована система підготовки до сезону по Лобановському, а отже, якщо я правий, скоро Динамо почне літати і одне це різко покращить ситуацію. За всіма цими процесами, за динамікою змін надзвичайно цікаво спостерігати. А матчі європейських грандів то - орієнтири для власного поступу. Може колись і ми станем для інших орієнтиром, яким було Динамо при Лобановському.