"Динамо" (Київ) це клас, “Динамо” (Київ) це школа..." (с.)

Ну, ось і настала розв'язка. З одного боку, запізніла, а з іншого, з туманною перспективою. У тому сенсі туманною, що "сплавити" Костюка, раптом що, буде набагато легше, ніж легенду клубу Шовковського. А досвідчені "сталевари" та їхні пособн... підручн... тьху ти, помічники в команді залишилися — за ними, якщо знову дійде до чергової "плавки", справа не стане.

Знаєте, є відомі приклади зі шкільного життя (звідси і назва поста). Маються на увазі випадки, коли, скажімо, під час перерви побилися два однокласники. Директор школи повинен вжити якихось заходів. А директор знає, що один з цих двох забіяк з "неповної" сім'ї - його виховує одна мати, яка працює санітаркою в районній лікарні. А у другого забіяки тато депутат (міністр, бізнесмен, бандит тощо на вибір), а мама не остання людина в міській прокуратурі, поліції або, в крайньому випадку, в міськвно... Сподіваюся, всі з першого разу вгадають, кого директор зробить крайнім і відрахує зі школи за непристойну поведінку? А малолітній "мажор" залишиться в класі. І можете бути впевнені, що нова бійка з його участю практично гарантована. А все тому, що "зло залишилося безкарним".

Що, в команді не було ніякого конфлікту? А чим ще можна пояснити таку затяжну кризу? Ну, просто так не буває, що більше року все було більш-менш гладко, здобуто чемпіонство і третя зірка на клубну емблему, а потім бах, і затяжна чорна смуга, під час якої команда втрачає очки і програє навіть тим командам, назви яких відразу і не назвуть прості вболівальники. І смуга ця, судячи з усього, почалася, коли хтось когось з якоїсь причини попросив передчасно покинути тренування команди.

Я, звичайно, дуже далекий від динамівської "кухні", але можу припустити, що хтось міг умисно чи мимоволі спровокувати внутрішньокомандний конфлікт. По-перше, особливий статус Андрія (Миколайовича) як лідера, в тому числі і роздягальні. Про який особливий статус йдеться? Ну, про статус майбутнього спортивного директора клубу. Замість того, щоб стати надійним помічником ГТ, провідником його ідей, Миколайович, судячи з усього, створив і очолив внутрішню опозицію. Ну, мені так здається. Що могло послужити приводом для створення опозиції? А чорт його знає... Думаю, там швидше особисті мотиви, а не інтереси команди. Наприклад, розуміння того, що часті непопадання в стартовий склад ДК або ж заміни по ходу матчу знижують шанси на побиття двох рекордів: стати найрезультативнішим гравцем в історії ЧУ і обігнати Шевченка - кращого на сьогодні бомбардира збірної України. А інакше, навіщо потрібно було залишати гостинні Емірати?

Набрати до лав опозиції "однодумців", як на мене, не склало особливих труднощів. Знову ж таки, можу тільки припустити, що майже всі, якщо не всі досвідчені гравці ДК сплять і бачать себе за кордоном. "Хоч рибкою, хоч опудалом". (с.) У сенсі, хоч у Туреччині, хоч у Греції, хоч на тому ж Кіпрі... І думаю, що багатьом з них було обіцяно президентом, що такі варіанти можуть бути розглянуті тільки після того, як буде завойовано "золото" чемпіонату України. У підсумку, "золото" було завойовано, але відпустили (продали) тільки Ваната. І його партнери, що залишилися в команді, затаїли образу. І на президента, і по ходу п'єси, на ГТ, який, швидше за все, міг бути проти масового розпродажу. Тим більше, що Шовковський розумів і знав, що якісних або, принаймні, рівноцінних покупок на заміну гравцям, що пішли, не буде.

Коротше кажучи, Шовковський пішов, а опозиція залишилася. Втім, як і "начальник(и) транспортного цеху". З чим я Костюка і "вітаю"!

У цьому зв'язку спадає на думку аналогія, яку неодноразово повторює один нефутбольний експерт у нефутбольному контексті: "Якщо в бочку з солоними огірками вкинути свіжий огірок, він теж стане солоним". А ще цей експерт каже, що якщо одноразово злити розсіл і залити в бочку свіжу воду, все одно, з часом, вийде розсіл - потрібно багато разів зливати і кожен раз заливати свіжу воду...

Ну і не можу втриматися, щоб не торкнутися "гри" Попова, як у матчі з "Омонією", так і в цілому. Я ось думаю, де б він зміг проявити свої "таланти". На думку спадає тільки одне: у змаганнях, якщо такі є, із забивання лобом цвяхів у дошки. Забивав би у "сороківку" 200-міліметрові цвяхи по самий капелюшок з одного удару. Чи я помиляюсь?