Йожефу вдячний за співпрацю...

ЛЕГЕНДАРНІ

Іменинника вже привітав: Йожефа Сабо із 86-річчям!

Йожеф САБО

А тепер до заголовка, - неначе штрихи до портрета з життя іменинника! - факти, пов'язані з моєю першою в житті книжкою:

2020-го року книга була перевидана державною мовою:

Трохи історії

ВИДАВНИЦТВО ЦК ЛКСМУ "МОЛОДЬ", КИЇВ 1976

Досить сказати, що рукопис книги "Два сезони", вже вибачте за тавтологію, майже два місяці передавався з кабінету до кабінету ЦК КП України. І коли вона з будівлі, де нині є офісом 6-го українського президента, повернулася до видавництва, головний його редактор довірливо мені запропонував:

• Давайте підстрахуємося. Передмова мені подобається: Віталій Коротич – безперечний авторитет. Це переконливо...

• Тож у чому ж, вибачте, що перебиваю, підстраховуватися?!

-Добре було б, думаю, прикритись і післямовою якогось відомого футболіста.

- Кого, наприклад?

- Сабо! - Вигукнув головний редактор "Молоді". - Він же, якщо не помиляюсь, закінчив факультет журналістики КДУ.

До вашої уваги післямова Йожефа САБО

А тепер одкровення, за яке, певен, Йожеф мене не засудить. Коли ми 1976-го зустрілися з Сабо і я розповів йому про пропозицію головного редактора видавництва "Молодь", він одразу погодився. І запропонував:

• Дев, навіщо мені читати рукопис, писати передмову? Напиши сам, а я підпишу. Все одно ти це зробиш краще за мене...

• Так не піде, Йожу! - Вигукнув я. – Просто не зможу самому собі писати післямову.

• Запропонуй комусь із журналістів, - сказав Сабо.

І тут слово за слово і ми зійшлися на тому, що якщо дасть свою згоду А.Р. Галинський, Царства йому небесне, буде найоптимальніший варіант. Про старшого друга і наставника - не лише у спортивній журналістиці, а й у житті! - вже не раз писав та розповідав на моєму каналі в You Tube.

Нагадаю, що у 1971 році він видав книгу «Не сотвори собі кумира» (Москва, видавництво «Молода гвардія»), в якій засудив практику договірних ігор у радянському футболі. За обговорення цієї проблеми було названо «Солженіцином радянського футболу». 1972 року звільнений з роботи як ворог радянського спорту. Заборона на професію тривала до 1989 року.

Одним словом, знайомлячись із фрагментами з післямови, автор якої значиться Йожеф Сабо, фактично ви читали рядки Аркадія Галинського (а це, нагадаю, був для нього тяжкий час заборони на професію). Звичайно, весь гонорар, отриманий у видавництві після виходу у світ моєї першої книжки, Йожеф віддав сповна А.Р. Галинському.

Залишається побажати іменинникові: усі добрі побажання, почуті чи прочитані ним, щоб Бог дасть, збувалися неодмінно під мирним небом рідної України...

Деві АРКАДЬЄВ,

1 березня 2026,

Філадельфія.

х х х