Наші брати із Ізраїлю

Вітання усім!

Хочу поділитися своїми враженнями від міста Тель-Авів та футболу у цьому місті. Загалом я у там був вже не один раз і новий досвід ліше підтвердив попередні враження. Перше - спорт взагалі і футбол зокрема у їзраїльтян, серед яких кожен четвертий є нашим колишнгім співвітчизником, знаходиться на кілька разів вище ніж у нас. Я не про майданчики, басейни та зали, які завжди заповнені, не про пляжі, де люди бігають а не пють горілку із пивом. Я про футбол.

Отож, у Тель-Авіві три  футбольні команди які грають на одному стадіоні, буває що і в один день. Тож наші байки про необхідність "дати полю відпочити" для них смішні. У кожної команди свій уболівальник. Два роки тому я був на звичайному матчі місцевого "Маккабі" у чемпіонаті, коли команда була на десятому місці. Був повний стадіон під суцільним дощем. І так у них завжди. На усіх матчах чемпіонату повні стадіони. Футболісти в основному місцеві або натуралізовані. Зарплати як у нашій першій лізі. Але без квитка на стадіон і муха не залетить. Подивитится чемпіонат Ізраїлю можна лише по платному каналу. Тобто їхній чемпіонат досить бідний, але живе на ті гроші, які заробляє. Там немає мільярдерів які платять футболістам дурні гроші і везуть мільйонні "таланти" з усього світу.

Тепер про наш матч із "Маккабі". В усьому місті не було жодної афіші, жодної "віддаленої" каси чи чогось подібного. Кас там біля стадіону дванадцять штук і черг біля них не було взагалі. Народ в основному заздалегідь купив квитки. На стадіоні не було пяних. Найбільше що пили перед грою - чвертьлітрова пляшка пива (0.25) у магазинчику навпроти, або кола чи мінералка.

Фанатський сектор вдвічі більший за наш на "Динамо". Співали дуже дружно і голосно. На жаль, я не сильний у івриті, але місцеві колеги- журналісти запевнили, що матюків у піснях не було. Також не було жодного файера. Коротше - лохи ті ізраїльтяни. Не нажираються пивом і горілкою, не горлають матюки, не бються, нічого не палять на трибунах. Зате на кожній грі повний стадіон незалежно від результатів команди і місця у турнірній таблиці. Після 1:5 від "Бешикташу" ніхто від команди не відвернувся, а навпаки.

Та куди їм до нас. Вгадайте, скільки прийде глядачів у Києві на гру проти "Волині" за два тижні? Квитки продаватимуться за тиждень до початку. Якби ми були ізраїльтянами, то переповнений стадіон 12 жовтня вимагав би від "Динамо" покращення гри. Але ж ми не ізраїльтяни, а українці.

Мені з цього боку цікаво: чому переїхавши до Ізраїлю колишні наші стають такими, як у цивілізованому світі? Що їм там таке роблять, що вони не напиваються, не матюкаються і так далі?

Закінгчу останніми враженнями від стадіону у Тель-Авіві та публіки. Там перед грою ніхто глядачів не розважає. Взагалі ніхто. Зате самі глядачі розважаються співами, скандувіаннями та різними банерами на івриті. Ось таке. Навіть і не знаю, як це оцінити. Мені загалом їхній футбол і все що навколо нього сподобалося. І було трохи соромно за нас. За усіх нас. Уточнювати не буду. Тому що ми усі разом винні у тому, що у Тель-Авіві все пройшло для нас саме так, як пройшло. Ви розумієте про що я, чи не так?