Воротар дебютанта УПЛ на кумедне прізвище Пеньков відстояв на "ноль" гру з грізним свого часу суперником, та ще й зробив кілька видовищних сейвів. Його ж візаві на грізне прізвище Суркіс із грізного колись клубу пустив дві "пенки" (вибачаюсь за слово із лексикону дикунів із племені болот-мордви), за що цілком заслуговує на прізвисько "пеньок" (вибачте, батько і дядько колишнього голкіпера збірної U-19).
Звичайно ж, якби справа була в одному пеньку, життя виглядало б у більш світлих фарбах. А що робити з іншими 10 "пеньками" та й тими, хто на заміну вийшов? А як не нагородити цим епітетом зі світу живої/неживої природи ГТ та його помічників? І зрештою чимось трухлявим тхне з верхівки колись грізного клубу. Так тхне, що четверте місце минулого сезону будемо згадувати як солодкий сон.
Наше "Динамо" колись було для всіх вічнозеленим деревом, і ми, вболівальники, ласували його п'янкими плодами. Тепер же рідний клуб потроху перетворюється на старезний трухлявий пень. Може, хтось знає рецепт порятунку?