Анатолій Дем `яненко (ВІДЕО)

А

натолій Васильович Дем'яненко (19 лютого 1959, Дніпропетровськ, УРСР, СРСР) - радянський і український футболіст, захисник. Гравець збірної СРСР і багаторічний капітан київського «Динамо».

Майстер спорту міжнародного класу (1980). Заслужений майстер спорту СРСР (1986).

Закінчив Київський національний інститут фізкультури.

З 1971 року по 1975 був вихованцем школи «Дніпра». Перші тренери - Михайло Коломоєць та Володимир Ануфрієнко.

Дебютував у вищій лізі чемпіонату СРСР з футболу 18 травня 1978 в гостьовому матчі проти «Кайрата» (програний 0:1, грав 90 хвилин). Весь 1978 провів у Дніпрі, зіграв 20 ігор, забив 1 гол (у ворота «Зеніта»).

У 1979 Дем'яненко підписав заяву про перехід в «Динамо», після чого прибув у розташування киян.

Дем'яненко активно викликали в різні збірні Союзу, а 23 жовтня 1981 він дебютував в 1-й збірної - у відбірковій грі до чемпіонату світу-82 проти збірної Туреччини. Збірна СРСР виграла 4:0, а Дем'яненко забив гол. З тих пір Анатолій - провідний гравець збірної, чиє місце в складі не ставилося під сумнів будь-яким з тренерів збірної в 80-і роки.

У кінці 1984 Анатолій через хворобу батька мав намір перейти назад до «Дніпра», але в підсумку, піддавшись наполегливим умовлянням Лобановського, залишився в Києві. На наступний сезон, в 1985 році, Дем'яненко визнаний кращим футболістом СРСР (за версією тижневика «Футбол-Хокей»).

З 1986 по 1990 роки був капітаном київського «Динамо». Практично не пропускав сезонів - тільки в 1989 році в матчі проти «Паміру» (5 квітня) отримав перелом гомілки, через який до кінця сезону не грав.

У 1988 тижневик «Франс футбол» включив Дем'яненко у символічну збірну Європи.

З початку 1991 виїхав за контрактом у німецький ФК Магдебург, де йому була обіцяна зарплата у 8 тисяч марок плюс бонуси проти 500 доларів у «Динамо». Влітку вже залишив команду (клуб опустився класом нижче) і підписав контракт з польським «Відзева». У Лодзі він отримував 5 тисяч доларів на місяць.

Після завершення ігрової кар'єри зайнятий тренерською діяльністю. Спочатку Віктор Колотов запросив його помічником у «Борисфен». Через деякий час Григорій Суркіс, з подачі Йожефа Сабо, який прийняв тоді «Динамо», покликав Дем'яненко у рідний клуб в якості асистента Йожефа Йожефовича. Входив до тренерського штабу аж до 2005 року.

З 2005 року працював головним тренером клубу «Динамо» Київ, з яким розлучився 20 вересня 2007 року по обопільній згоді. Разом з командою створив «золотий» дубль в 2007 році і був визнаний кращим тренером України (2007). Але перемоги в Україну поєднувалися з поразками в Європі, що показують такі результати, як домашній матч зі «Стяуа» (1-4) або матч з мадридським «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» (5-1).

4 січня 2008 призначений головним тренером азербайджанського клубу "Нефтчі" Баку, змінивши на цій посаді чеського фахівця Властіміл Петржела. З 23 серпня 2008 звільнений з поста головного тренера "Нефтчі" за взаємною згодою.

9 серпня 2010 призначений головним тренером узбецького клубу «Насаф» (Карші).

Спортивні досягнення:

В якості гравця
Чемпіон СРСР: 1980, 1981, 1985, 1986, 1990.
Володар Кубка СРСР: 1982, 1985, 1987, 1990.
Володар Кубка Сезону (Суперкубок СРСР): 1980, 1985, 1986.
Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1986.
Кращий футболіст СРСР: 1985.
Чемпіон Європи серед молодіжних команд: 1980.
Учасник чемпіонатів світу: 1982, 1986, 1990.
Віце-чемпіон Європи 1988.
У збірній СРСР провів 80 матчів (4-е місце серед усіх гравців збірної), забив 6 м'ячів.
У списках 33 кращих футболістів СРСР був 9 разів, з них № 1 (1981-1986 і 1988) - 7 разів, № 2 (1980), № 3 (1979).

В якості тренера
Чемпіон України: 2007.
Володар Кубка України: 2006, 2007.

Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня (2004) і II ступеня (2006).