Своєму першому коханню Ірині присвячую...
ВСТУП: Для затятого фаната футболу пропуск Чемпіонату Європи або Чемпіонату Світу з футболу - це з ряду чогось надзвичайного. До чемпіонату Європи 1996 року я не пропустив жодного футбольного фестивалю.
Навіть служба в армії не стала мені на заваді щодо перегляду матчів Чемпіонату Європи 1992 року.
Ч.1.
22 грудня 1995 року кардинально змінило моє життя. В той чудовий, зимовий, сніжний день я, як зазвичай, прийшов зі служби.
Зайшов в квартиру. На кухні сиділи мама і моя хрещена тьотя Аня (вони жили з нами на одній площадці). Я привітався і почав знімати одяг.
Я, забувши привітати хрещену з Днем Ангела, тут же надів бушлат, сказав мамі що буду пізно і вискочив з квартири.
Ч.2.
Сергій та Аня - молода подружня пара, які одружилися місяць тому у листопаді. Мені випала честь бути свідком в них на весіллі (в нас на Хмельниччині називають "старший дружба")
Саме до них направився я того вечора.
Спочатку забіг в квітковий магазин на Інститутській придбав для Ані троянди, потім у продовольчому взяв пляшку шампанського.
Щоб не гаяти часу "спіймав" таксі і плюхнувся на заднє сидіння : - Львівське шосе,18/1
Я ніби щось відчував. Мчав назустріч долі.
За 5 хвилин я вже стояв на порозі їхньої квартири.
О, наш служивий прийшов. - радо вітав мене господар, - Роздягайся. Проходь !
Привіт !- підійшла Аня - вперше тебе бачу в формі.
Привіт, красуне, вітаю тебе з Днем Ангела,!- вручив я Ані букет, обняв та поцілував її.
Сергій запропонував мені кімнатні та провів до ванної. Аня принесла чистий рушник.
Вітайте нового гостя! - посміхаючись оголосила Аня та заропонувала мені місце за столом.
О-о-о, Андрюха! Ми тебе чекали! Без тебе свято то не свято! -такі віитання, звичайно, радували мій слух та неабияк тішили самолюбство
Ти душа любої компанії, -це вже 15 річна кузена Сергія Люда, котра за 4,5 роки стане хрещеною моїй донечці.
Мене посадили за стіл. Переважну частину гостей я добре знав, адже ми неодноразово бували в спільних компаніях відзначаючи різноманітні свята. Все це були молоді люди.
Також було декілька жінок постарше. Власне мама Сергія т.Галя та ще дві жінки сусідки по поверху.
Ч.3.
Коли чарки були наповнені та право виголошення тосту було надано мені, я встав, збираючись з думками що сказати.
І тут мене наче електричним струмом вдарило. Наче блискавка вразила мене.
Прямо на мене дивилися блискучі очі. Цей погляд я пам'ятаю донині. Всі слова заклякли в горлі. Я в упор дивився на не знайому мені дівчину і забув що хотів сказати Ані в день її Ангела.
Незнайомка відвела очі. Я зібрався з думками та виголосив-таки тост. Всі випили і за столом знову запанувала тепла, невимушена, домашня атмосфера притаманна зустрічам людей які знають один одного все життя.
Спочатку я не приймав участі в загальній веселій шумній компанії. Сидів і думав лише про одне - я повинен, зобов'язаний справити враження на цю прекрасну незнайомку.
А ще я думав, чому я не звернув уваги на неї на весіллі ? Як я міг не побачити її ?Як згодом виясниться її батьки були на весіллі, а вона ні по причині хвороби.
Червоний светр дуже пасував її довгому чорному в'ющимуся волоссю. Скромний ледь помітний макіяж. Трошки підфарбовані губи. Все як я люблю в дівчатах.
А ще невеличке кільце на великому(!) пальці правої руки. Саме це переконало мене в тому, що це не проста дівчина. В ній є своя родзинка.
Трохи згодом, коли всі майже дійшли до потрібної кондиції, я взяв іниціативу у свої руки. Почав розказувати армійськи приколи.
КТО СЛУЖИТ В АРМИИ - ТОТ В ЦИРКЕ НЕ СМЕЕТСЯ
Нам, військовим, вистачало свого щоденного "армійського цирку". Мої розповіді привели присутніх в екстаз і це не було новизною для них. Незнайомка як і всі голосно сміялася, очі її заблистіли ще більше
Трохи згодом залунала музика і молодь влаштувала танці.
При першому ж "медляку" у виконанні Кріса де Бурга я запросив незнайомку на танець.
Виявилось що її звуть Іра.
Під кінець танцю сказав Ірині, що це пісня про нас.
The lady in red is dancing with me Cheek to cheek
Іра помітно знітилася. Через короткий час вона сказала, що в неї є важливі справи і їй потрібно йти.
Я хотів провести її.
Спасибо, но я живу в соседней квартире
Дай мне номер телефона ?
Зачем ?, - тут вже знітився я, незнаючи що відповісти
Ну так...позвоню... может сходим куда-нибудь , - я відчув що моє лице стало гарячим. Вперше в житті я сказав такі слова дівчині і не знав якою буде її реакція
Вона сказала номер телефона і пішла додому.
Я повернувся до гурту, ми ще продовжили танці, але мені досить швидко стало не цікаво. Попрощавшись з господарями та гостями, я одівся та вийшов на вулицю.
Я стояв під падаючими з неба крупними сніжинками, курив, дивився у вікна другого поверху і думав : "Цікаво де вікна квартири Іри?"
Ч.4
Весь наступний день на службі я думав лише про неї.
Ввеечері, повертаючись з роботи, з таксофона що знаходився біля "Ружичнянського" універмагу я набрав заповітні шість цифр.
Слухавку підняла Ірина мама
- Здрасті, покличте будь ласка Іру до телефону, - випалив я
- Так.
-
Через пару секунд я почув знайомий голос
- Алло, я слушаю
- Привет, ето Андрей, ми вчера бьІли у Сергея и Ани
- Да, я узнала
- Что тьІ делаешь сегодня вечером? Если не занята мьІ могли бьІ встретиться?
Настала пауза, яка для мене тривала вічність. Серце несамовито стукало в грудях. - Хорошо
Від радості я на деякий час завмер, незнаючи що казати далі
Так розпочалися наші стосунки.
З кожним днем я , сам того не відаючи, закохувався в неї все більше і більше. Разом ми зустріли новий 1996 рік в компанії моїх друзів. Моя Іра була найгарнішою серед всіх жінок присутніх на святі.
Ч.5 - Андрюха, у меня к тебе есть дело - Да, Коля, слушаю тебя - Есть клиент. Ему надо две катушки полевика. Дает миллион купонов - Где же я возьму полевик ? - Так у тебя на каждой машине есть по две катушки - И что? Он же по формуляру числится! - Что тьІ как маленький? Боишься что ли? Спишешь потом. Все так делают. - Нет, Коля, извини. Я не буду єтого делать. - Андрей, у тебя какая зарплата ? - Миллион восемьсот тьІсяч - Ну? А здесь тебе больше половиньІ дают! - Нет, Коля! Извини! - Ну и дурак !
Ч.6.
Моя любов до Іри збільшувалася, посилювалася день за днем. Я вже не міг жити без неї ні дня. Щодня ми ввечері ходили на побачення. Часом могли зайти десь посидіти, сходити в кіно. Я завжди купував квитки на задній ряд.
Часом просто гуляли тримаючись за руки. Вигадували щось смішне. Пригадую як йшли повз нашу "Тучу" і на асфальті було написано "Занято", я кажу " О, занЯто" і ми голосно сміялися.
Іра знала мою мрію про донечку. Тому що ще в далекому 1992 році, я почув одне жіноче ім'я і твердо вирішив що в мене має бути донечка з таким іменем.
Часом ми уявляли що в нас є донька. Які в неї бантики, платтячко. Іринка грала роль доньки, а я тата. Вона так смішно імітувала дитячий голос, а я був люблячим татусем.
Одного разу я повів мою Іру в наш театр на виставу "Дерева вмирають стоячи". Для мене це було перше відвідання театру. Вистава справила на нас неабияке враження і з того часу ми ходили в театр часто.
Ч.7
На початку літа Іра повідомила мені, що в неї скоро розпочинається відпустка і вона поїде в село до своєї бабусі на декілька тижнів. Це неабияк розчарувало мене, а Іринка заспокоювала: - ТьІ не переживай, время пролетит очерь бьІстро, вот увидишь...
Саме в цей час розпочався Чемпіонат Європи з футболу 1996. Я його не дивився, бо намагався насолодитися спілкуванням з коханою перед її від'їздом.
В той день коли Іра їхала до бабусі я був в наряді і не міг її провести.
Почалися довгі дні розлуки. Не знаю як так трапилося і чому, але мене пробило на ... вірші. Так, я почав писати вірші. Причому я їх не писав сидячи довго з зошитом та олівцем в руці.
Вони якось самі народжувались в моїй голові. Я швидко записував їх в зошит, получалася сира заготовка, а потім вже допрацьовував їх. Вже після допрацювання я писав їх начисто в зошит із наміром колись подарувати цього зошита Ірі. Звичайно всі вірші були на одну тему.
Значно пізніше, восени, Іра запитала мене: - Твои стихи все про любовь. ТьІ не пробовал сочинить стихи о чем-то другом? - О чем ? Іринка подивилася на пожовтіле листя і сказала: - Об осени например - Не знаю...,- відповів я.
Цієї ж ночі в мене народився вірш "ОСЕНЬ"
Осень - листва опадает Осень - вокруг тишина Осенью все замирает Скоро наступит зима
Листья давно пожелтели ПтицьІ на юг улетели Утром холодньІй осенний туман Нас манит с тобой в неизвестную даль
Осень с весною совсем не похожие Есть только сходство в одном Также как в ночи весенние тепльІе Осенью правит в мире любовь!
Ч.8
Після служби, нікуди не поспішаючи, повертався додому. Та й куди було поспішати, якщо коханої не має в місті.
У дворі на Інститутській на лавочці сиділи мій найкращий друг Олег та просто друг Вася
Через 15 хвилин чудо автопрому ВАЗ-2102 синього кольору мчало по Тернопільській трасі.
Поруч зі мною на пасажирському сидінні лежав величезний букет троянд. Олег та Вася сиділи на задньому, пили пиво з таранкою. - Лева, увеличь звук и добавь газу!- кричав захмілілий Олег, перекрикуючи лунаючого з колонок Макаревича - - Вот, новьІй поворот, что он нам несет, пропасть или взлет, омут или брод, и не разберешь пока не повернешь, - кричали хлопці перекрикуючи один одного
Іра була неабияк здивована моєю появою біля будинку її бабусі, а її ще зовсім мала двоюрідна сестра дивилася на букет сяючима очима.
Ми трошки прогулялися з коханою. Вечоріло. Сонце вже зайшло за обрій. Націлувавшись досхочу ми розпрощалися і я, щасливий, поїхав додому.
Ч.9
Незабаром Іринка повернулася в місто і наші щоденні побачення повернулися також.
Одного разу на тролейбусній зупинці я побачив афішу на якій було вказано, що 30 червня на стадіоні "Поділля" відбудеться концерт Леоніда Агутіна. Мені одразу спало на думку сходити з Ірою на концерт.
Поїхав до кас стадіону. Дізнавшись про ціну на квитки я трохи збентежився, адже грошей на два квитка в мене не було.
Рішення прийшло миттєво. Я поїхав до Колі. - Коля, твоєму знакомому еще нужен "полевик"? - Не знаю. Сейчас схожу к нему и спрошу
Наступного дня ввечері два квитка на концерт були в мене в кишені.
В неділю 30 червня ми з Іринкою сходили на концерт. Наші враження не затьмарила й гроза, котра несподівано налетіла під час виступу артистів. Концерт прийшлося ненадовго перервати.
Після концерту ми, прогулюючись центром міста, йшли на Львівське шосе пішки. Мій одяг був трохи мокрий після грози, адже мені довелося закривати собою свою кохану, але це абсолютно ніяк не турбувало мене. Ми були щасливі.
Ще довго не могли розпрощатися на площадці біля квартири.
Вранці я на кухні пив чай з бутербродом. Я думав про щось своє і посміхався. Диктор по радіо сказав, що вчора в Лондоні на стадіоні "Уемблі" відбувся фінальний матч в якому Німеччина перемогла Чехію 2-1. Але це на мене не справило ніякого враження.
Закінчення.
Наприкінці серпня в Іринки був день народження. Мені спало на думку привітати кохану якось по-особливому.
В,цей час саме вийшла найкраща, на мою думку, пісня нашого земляка Олександра Пономарьова. Слова цієї пісні буквально точно передавали мої почуття до коханої. Я вирішив поздоровити Іру цією піснею у вітальній передачі на Хмельницькому ТВ.
Зазделегідь прийшов на телебачення, з підготовленим на листку текстом поздоровлення ті власним віршем. А також попросив щоб поставили цю пісню.
Яким же було моє розчарування, коли мені сказали що відеозапису цієї пісні в них не має.
Мені запропонували на вибір іншу пісню з каталогу. Я відмовився бо так втрачався сенс мого вітання. Мені потрібна була конкретно ця пісня!
Я доклав максимум зусиль. Хтось мені підказав де вона може бути. В людини яка займалася відеозйомкою весілль, відомого в місті Андрія Веселовського. Я зна його і він мене знав. Адже саме він знімав весілля Сергія та Ані.
Я побіг до нього на роботу.
Я тримав в таємниці від Іри це привітання. І лише в день показу передачі по ТВ я сказав їй, що на неї очікує сюрприз. В той день наше побачення було не довгим, ми розійшлися по домівках щоб у визначений час дивитися Хмельницьке ТВ.
Все вийшло ідеально. Після закінчення показу Олександра Пономарьова я сидів в був неймовірно щасливим. Емоції переповнювали мене.
Пролунав дзвінок в двері. - Андрій, йди тебе до телефону.
Це моя хрещена зайшла до нас. В батьків тоді не було домашнього телефону.
Я побіг в сусідню квартиру.
Іринчин голос тихо сказав мені три слова.
Моментально забіг додому, швидко одівся і помчав на зустріч своєму щастю...
P.S. нажаль мені не вдалося вставити те саме відео з Ю.тьюб з піснею Пономарьова в кінці цього Посту
P.S.-2 іменем, яке записано в доньки в свідоцтві про народження, православний священник не захотів хрестити. Прийшлося вибирати інше. В свідоцтві про хрещення яке нам вручили після обряду записано Ірина Андріївна. Точно так як звали моє перше кохання
https://youtu.be/8JP-KZprAZM?si=wFiho69wQBtyYrMY