«Чуда не стало...»
Понад півтора року дружина та рідні чекали його повернення. Молилися, шукали, хапалися за найменшу надію. Але 16 жовтня стало відомо найстрашніше...
На війні загинув Роман Максимюк — відомий український футболіст, колишній гравець національної збірної України, київського «Динамо», «Дніпра» та луцької «Волині». Його загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Роман народився 14 червня 1974 року в селищі Битків на Івано-Франківщині. Футболом захопився ще дитиною. Щоб потрапити на тренування до Надвірної, долав 15 кілометрів. Автобуси ходили рідко, тому нерідко повертався додому пішки. Навіть узимку, у сніг і хуртовини.
Згодом цей хлопець із прикарпатського селища грав на великих стадіонах, працював під керівництвом Валерія Лобановського та Євгена Кучеревського, здобував футбольні нагороди й п'ять разів виходив на поле у футболці збірної України.
Його вирізняли швидкість, техніка, чудова ліва нога та сильний характер. «Максимюк ніколи не боявся боротьби, завжди йшов до кінця», — згадував його колишній одноклубник, відомий тренер Юрій Вернидуб.
Після завершення професійної кар'єри Роман залишився у футболі — тренував молодь, передавав свій досвід наступному поколінню.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, спочатку допомагав військовим, брав участь у благодійних футбольних турнірах. А восени 2022 року добровільно вступив до Збройних сил України.
Служив навідником у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Воював на Покровському напрямку, де тривали надзвичайно важкі бої.
30 січня 2025 року Роман востаннє зателефонував дружині Вірі. Повідомив, що виходить на бойові позиції і певний час може не бути зв'язку.
Тоді ніхто не знав, що це їхня остання розмова.
Роман більше не вийшов на зв'язок. Згодом його офіційно визнали зниклим безвісти. Почалися довгі місяці невідомості. Дружина шукала інформацію, донька Даша здала зразки ДНК. Рідні не втрачали надії, що він міг потрапити в полон, що одного дня зателефонує або повернеться додому.
У червні 2025 року збірна України вийшла на матч проти Канади з футболкою та військовим кітелем Максимюка. Його чекали не лише рідні, а й футбольна спільнота.
Та 16 жовтня 2026 року надія обірвалася. Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель захисника.
Його дружина Віра написала слова, від яких стискається серце:
«Чуда не стало...
Рік надії, очікування, молитв і віри... Рік, упродовж якого ми жили між небом і землею, хапалися за найменшу надію та вірили, що Рома повернеться додому».
А наприкінці звернулася до всіх:
«Прошу пам'ятати мого Рому. Він був не просто зниклим безвісти. Він був чоловіком, татом, сином, другом. Людиною, яку любили й чекали».
Роман Максимюк пройшов великий шлях у футболі. Його знали тисячі вболівальників, поважали партнери по команді, цінували тренери.
Та коли Україні знадобився захист, він добровільно змінив футбольну форму на військову.
Роман Максимюк назавжди залишиться в історії українського футболу. Його пам'ятатимуть не лише як талановитого спортсмена, а й як мужнього воїна, який віддав життя за Україну.
Світла пам'ять захиснику. Щирі співчуття родині.
х х х