ТОЧКИ ЗОРУ
Віталій Пасічний - 5 листопада 2026, 12:00
Цукерково-букетний період спілкування Мальдери зі збірною минув, почалися суворі будні. Останні невдачі з угорцями (1:2) та північноірландцями (0:3) поставили "головну команду" на межу вильоту до третього дивізіону Ліги націй.
Андреа, мабуть, і сам це розуміє, тому список викликаних гравців вийшов максимально "робочим". Загалом 25 людей, нові імена є, але складається враження, що зараз ставку зроблено винятково на найсильніший склад тут і тепер, без "знайомств" і красивих акцій.
Воротарі: Анатолій Трубін (Бенфіка, Португалія), Дмитро Різник (Шахтар), Георгій Єрмаков (Харків).
Захисники: Микола Матвієнко, Валерій Бондар (обидва – Шахтар), Едуард Сарапій, Борис Крушинський (обидва – Полісся), Ілля Забарний (ПСЖ, Франція), Тарас Михавко (Динамо), Віталій Миколенко (Евертон, Англія), Ілля Крупський (Харків).
Півзахисники: Олег Очеретько, Єгор Назарина (обидва – Шахтар), Олександр Андрієвський (Полісся), Іван Варфоломєєв (Лінкольн, Англія), Єгор Ярмолюк (Брентфорд, Англія).
Нападники: Георгій Судаков (Бенфіка, Португалія), Олександр Назаренко, Ігор Краснопір (обидва – Полісся), Олександр Зубков (АЕК, Греція), Матвій Пономаренко (Динамо), Данило Сікан (Андерлехт, Бельгія), Роман Яремчук (Олімпіакос, Греція), Геннадій Синчук (Монреаль, Канада), Олексій Кащук (Карабах, Азербайджан).
Резервний список: Олександр Піхальонок, Володимир Бражко, Руслан Нещерет, Георгій Бущан (усі – Динамо), Артем Довбик (Болонья, Італія), Олександр Драмбаєв (ЛНЗ), Владислав Ванат (Жирона, Іспанія), Артем Бондаренко (Аль-Ахлі, Саудівська Аравія), Тимур Тутєров (Сандерленд, Англія).
Україна, мабуть, найсильніша збірна світу – гравець Реала не потрапляє навіть до її резерву. Андрій Лунін, імовірно, буде єдиним учасником класико з обох команд, який не поїде до своєї національної команди. Мало грає? Навіть Бразилія викликала Ендріка та Вінісіуса, які останніми місяцями грали небагато.
Андрій Лунін (ліворуч) та Жозе Моурінью
Але якщо не жонглювати словами, а спробувати розібратися у виборі, Мальдеру можна зрозуміти. На Луніна складно розраховувати: він проводить один матч блискуче, а потім півроку не грає. Із цим можна було б миритися за умови дефіциту, але з воротарями, тьху-тьху, у головної команди все добре.
Трубін і Різник регулярно рятують свої команди, зокрема й на найвищому рівні, а Єрмаков видав чудову серію (лише три пропущені м'ячі в останніх восьми матчах, причому Харків виграв усі) – тут і Домчак, з дебютом у ЛЧ, програв конкуренцію.
В обороні у "головної команди" звичний склад – і, до речі, звичніший, ніж у попередніх матчах. Матвієнко та Миколенко відновилися – як наслідок, тому ж Драмбаєву місця в заявці вже не знайшлося. Відновився й Крушинський, який поки що жодного разу не грав за збірну, хоча його Полісся набрало такий темп, що це виглядає якоюсь нісенітницею.
Загалом стандартний набір захисників – з одним зауваженням. На правому фланзі лише Крупський, хоча Юхим Конопля вже відновився й дебютував за менхенгладбахську Боруссію. Дивно, пояснити це можна лише прихованою від нас інформацією, що рудий правий захисник поки не готовий до перельотів і насиченого графіка.
Найголовніше, що дивує у списку хавбеків, – сама кількість. За наявності щонайменше трьох вакансій в інфографіці збірної як півзахисників позначено лише п'ятьох людей. Причому один із цієї п'ятірки – Андрієвський, який до 32 років має лише один (!) матч за збірну, та й той у 2017 році.
Зрозуміло, що Судаков може й любить грати саме в центрі, але в "головній команді" його зміщують на фланг (та й недарма в офіційному повідомленні збірної його позначено як гравця атаки). Добре, що Назарина й Очеретько зараз регулярно грають в основі Шахтаря, а Ярмолюк узагалі доїхав до збірної, але загалом ще нещодавно найбагатша лінія команди стала найбільш обмеженою. Зінченко й Малиновський лікуються, Калюжний не підходить під стиль гри Мальдери, Ігнатенка навіть у Словані відправили до дубля.
Натомість в атаці варіантів дуже багато – і тут хтось просто мусив опинитися поза списком. Якщо говорити про завершувачів, то вже можна зафіксувати: Яремчук може грати за клуби як завгодно – і все одно отримає виклик до збірної. Так, Роман забив Ягеллонії, але це єдиний гол у сезоні. У багатьох матчах його навіть на заміну не випускають, він не може відзначитися навіть у Кубку Греції, у єврокубках після Ягеллонії отримав місце в основі, але вже встиг його втратити…
Роман Яремчук
Ванат тим часом уже отримав нагороду гравцеві місяця в Жироні. Є перший хет-трик, є постійна гра в основі – загалом, до Сегунди він пасує якнайкраще. А Тимур Тутєров після шести матчів за Сандерленд має два голи, навіть польському клубу вже встиг забити. Що сказати: за Яремчука говорить величезний досвід у збірній, коли цілі роки на клубних лавках запасних не заважали йому феєрити за "головну команду".
Артем Степанов
Артем переїхав до Німеччини у 14 років, він цілком може бути заграний за бундестім – і хоч яким неймовірним нині здається сценарій із його викликом Клоппом, той саме зараз шукає таланти й викликає до збірної по 44 людини. У Степанова зовсім недавно була серія з п'яти результативних матчів поспіль, а німцям дуже потрібні форварди – аби потім, коли ми не захочемо його заграти, не було запізно.
Усе гаразд у збірної і з вінгерами: Назаренко та Зубков – зі старожилів; Кащук ще не грав за збірну, але давно час – гравець, який забивав Динамо в єврокубках, заслужив свій шанс не менше за українців Шахтаря. Цікаво буде подивитися на Синчука, якщо йому дадуть шанс: преса в нього чудова, але виїхав він так рано, що навіть в Україні його мало хто бачив.
Велетень не потрапив до списку, але він слабко грав за збірну в жовтневих матчах, а конкуренція, повторюся, висока. Про Гуцуляка, який сам себе викреслив із футболу на всю осінь, навіть не згадуємо… Утім, кого я обманюю. Головним інформаційним приводом у всьому списку стала відсутність не Велетня, а зовсім іншого вінгера. Справжнього велетня, якщо порівнювати внесок і досягнення в українському футболі з його партнерами по Динамо (та й збірній).
Андрій Ярмоленко днями побив один історичний рекорд, але, схоже, не поб'є іншого. Найближчі матчі – останні для "головної команди" у 2026 році, а наступного року Андрій навіть не факт, що залишиться на полі, не кажучи вже про відповідність рівню. До рекорду Шевченка йому залишився лише один м'яч – і хто б міг подумати, що незабитий Мальті пенальті коштуватиме так дорого…
Тим не менш, все правильно. Збірній найближчим часом не доведеться грати із суперниками рівня Епіцентра та Кривбасу – а проти сильніших команд Ярмоленко цього сезону не відзначався. Він повільний, не вписується в динамічний стиль гри Мальдери – і саме тому, що він великий спортсмен, йому не потрібні подачки з викликами "за заслуги".
Источник:
х х х