Олександр Заваров (ВІДЕО)

Олександр Анатолійович Заваров (26 квітня 1961, Луганськ) - радянський та український футболіст і тренер. Колишній півзахисник «Динамо» (Київ) та збірної СРСР. Віце-чемпіон Європи 1988, володар Кубка Кубків 1986.

Народився 26 квітня 1961 року у Луганську. Вихованець ворошиловградської (луганської) дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Зоря». Перший тренер — Борис Васильович Фомичев. З ранніх ігор вирізнявся серед однолітків філігранними і нестандартними прийомами та імпровізацією на полі. Разом з місцевою СДЮШОР двічі доходив до фіналу всеукраїнського турніру «Шкіряний м'яч» (обидва рази задовольнявся лише «сріблом»).

Талановитого хлопця у 1977 помітив Йожеф Сабо — наставник «Зорі» й одразу запросив виступати за «дубль» команди. 27 квітня 1979 року дебютував за клуб у вищій лізі на тбіліському стадіоні «Динамо» у грі з «Динамо» (Тбілісі) У першому ж сезоні 18-річний юнак забив 7 голів. Заварова взяли до юніорської команди СРСР, яка того року виборола «срібло» на чемпіонаті світу у своїй віковій категорії, який відбувався у Японії. Разом з Олександром там починали свій шлях у великому футболі Віктор Чанов, Сергій Краковський, Віктор Янушевський, Ігор Пономарьов, Ігор Гуринович та Олег Таран. Команда виспупила успішно, поступившись тільки у фінальній грі Аргентині, за яку грали досить відомі Рамон Діас, Хуан Барбас та Дієґо Марадона.

Згодом були два роки «служби» у ростовському СКА, де талант Заварова не міг розкритися повністю через натдо жорстку дисципліну. Але клуб виступав непогано, виборовши Кубок СРСР у 1981 році. СКА грав проти «Спартака» (Москва) і за кілька хвилин до закінчення основного часу рахунок не було відкрито. На 84 хв. Олександр Заваров після хитрого фінту дав пас Сергію Андрєєву і найкращий бомбардир ростовців тих років забив вирішальний гол. Команда здобула Кубок СРСР з футболу.

Наступний рік атакувальний півзахисник провів у «Зорі», яка переживала не найкращі часи — виступала у першій лізі. Він забив 10 голів у 30 іграх.

У 1983 році перейшов до найсильнішого клубу України — «Динамо». Там він діяв як людина, яка зв'язувала гру середньої лінії та лінії нападу. Його патнерами у півзахисті були одні знайкращих футболістів СРСР — Василь Рац, Леонід Буряк та Павло Яковенко. Заваров показував віртуозну техніку та стабільну результативність і відразу став не лише футболістом основного складу, а й одним з ключових виконавців. Своїми точними пасами він постачав лінію атаки: Олега Блохіна, Вадима Євтушенка, Ігоря Бєланова.

7 серпня 1985 вперше вийшов на поле у складі збірної СРСР (СРСР — Румунія — 2:0). Цього року він вперше став чемпіоном СРСР. У київському «Динамо» наставник Валерій Лобановський створив колектив, який став основою та фундаментом збірної. Тренером збірної призначено Лобановського.

У перші місяці 1986 року «Динамо» більшість сил зосередило на боротьбі у Кубку володарів кубків, де впевнено розгромило «Рапід» (Відень) (4:1 і 5:1) та празьку «Дуклу» (3:0 та 1:1). У фіналі, 2 травня 1986 року «Динамо» (Київ) розгромило «Атлетико» (Мадрид) — 3:0. Рахунок відкрив Заваров — на 5 хв. він переправив головою м'яч у ворота після того як удар Бєланова відбив голкіпер.

На чемпіонат світу 1986 у Мексиці Олександр Заваров поїхав яко один з гравців, кому місце у стартовому складі було гарантовано. Він зіграв у всіх 4 іграх та забив 1 м'яч. Коли цього року «Золотий м'яч» отримав «динамівець» Ігор Бєланов, Заваров поділив 7-8 місця з валлійцем Аяном Рашем («Ліверпуль»). Олександр Заваров входив до класифікації «Франс Футбол» ще 3 роки поспіль.

Після чудового виступу радянської збірної на чемпіонаті Європи 1988 року попит на футболістів з «Країни рад» дуже збільшився. Коли «перестройка» торкнулася й футболу і гравцям дозволили переходити до закордонних клубів, одним з перших поїхав Заваров. Туринський «Ювентус» заплатив за півзахисника «Динамо» 5 млн. доларів.

Заваров переїхав до італійського клубу у період, коли команду залишило багато ключових фігур: Захисники Ґаетано Ширеа, Антоніо Кабріні та відомий данський півзахисник Мікаель Лаудруп. Нелегко було перебудовуватися, коли завершив кар'єру Мішель Платіні — легендарний французький плеймейкер команди. Кожного півзахисника, у тому числі й Заварова уболівальники частково розглядали як можливу заміну видатному французову. Але радянський футболіст не забивав так багато голів як Платіні і керівництво клубу було не зовсім задоволене з новачка. Тренер команди Діно Дзофф поставив його на лівий бік півоборони звідки він мав подавати м'ячі нападникам: спочатку Алессандро Альтобеллі, згодом Сальваторе Скілаччі.

Серію «А» у кінці 1980-х і на поч. 90-х здомінували «Мілан», «Інтер», «Сампдорія» та «Наполі». «Ювентус» ж досяг успіху у Кубку УЄФА 1990, перегравши у фіналі (який складався з 2 ігор) «Фіорентину».

За порадою Мішеля Платіні, з яким Заваров познайомився у Турині, колишній гравець «Динамо» вирішив завершувати футбольну кар'єру до французької команди «Нансі», де свого часу починав свій футбольний шлях Мішель.

Після 5 сезонів гри за «Нансі» у найвищому та 2 дивізіонах, Олександр Заваров переходить до напівлюбительського «Сен-Дізьє», де перебував на посаді тренера-гравця.

Франція була початком його тренерської діяльності. Але першим професіональним клубом для Заварова-тренера став швейцарський «Віль». Контрольний пакет акцій клубу саме викупили колишні футболісти Ігор Бєланов і Геннадій Перепаденко і запросили Олександра Заварова на посаду наставника. Через відсутність у нового керманича потрібної тренерської ліцензії Заваров почав керувати командою на посаді спортивного директора. Але команда зайняла останнє 10 місце у найвищій лізі. Далі були короткотривалі періоди у казахському «Женісі» та харківському «Металісті». Від сезону 2005/06 року тренує «Арсенал» (Київ).

Дружина — Ольга. Сини — Олександр та Валерій (на честь Лобановського).
 
Титули та досягнення:

Чемпіон СРСР: 1985, 1986.
Віце-чемпіон Європи: 1988.
Кубок СРСР 1981, 1985, 1987.
Кубок Кубків: 1986.
Кубок УЄФА: 1990.
Кубок Італії: 1990.
Найкращий футболіст СРСР 1986.
Учасник чемпіонатів світу з футболу 1986 та 1990.
У списку «33 найкращих» — 4 рази (усі 4 рази під номером 1)

Олександр ЗАВАРОВ: "Марадона? Нам є чого повчитися один в одного"

(Газ. "Сільські Вісті", январь 1987 р.)

Шведський тренер Ерікссон в інтерв'ю італійським журналістам сказав: "Думаю, що нову модель гри, яку потрібно обов'язково вивчати, висунув радянський футбол. Радянська збірна і команда "Динамо" (Київ) уособлює початок футболу 2000 року".
       Але чого варта найдосконаліша модель без виконавців? Разом із тренером її створюють футболісти. В збірній і "Динамо" нині, мабуть, найколоритніша постать - Олександр Заваров. Найбільше враження справляє його швидкісний дриблінг. Він не боїться взяти на себе ініціативу, здатний здійснити набіг навіть на глибокоешелоновану оборону суперника і при цьому тримає в полі зору переміщення партнерів, щоб у найзручніший момент віддати їм пас. Одне слово, Олександр не так прагне до особистого успіху, як до командної гри, любить і вміє забивати голи. І все це форвард чинить на полі легко і невимушено, навіть артистично. Матчі за його участю можна порівняти з хорошими спектаклями, які нікого не залишають байдужими.
       А поза стадіоном, у повсякденному житті, Заваров чи не найдушевніший і не найщиріший у спілкуванні з усіх футбольних "зірок". Інколи здається, йому самому хочеться спитати наївно: а що таке слава? В усякому разі відчувається, що його турбує лише одне: скоріше знову вийти на футбольне поле, натішитися самому і порадувати мільйони прихильників грою в шкіряний м'яч.
       Хто б ще, як не Заваров, так просто і доброзичливо пішов назустріч нам, спортивним журналістам, саме в ту пору, коли динамівцям і вгору ніколи було глянути? Пригадуєте фініш Чемпіонату? Поразка від "Жальгіріса", а потім серія вирішальних матчів, з яких найжаркішими .були з московськими одноклубниками. Хлопці й тренери дорожили кожною хвилиною, про інтерв'ю ніхто і слухати не хотів. А Олександр, і бровою не повівши, згоджується ще й сам пропонує: ставте запитання, а відповіді спробую написати, як випаде нагода, вдома чи на базі, в Конча-Заспі. Влаштовує? Ще б пак! Не пригадати випадку, щоб хтось із усіх поколінь динамівців отак простодушно, ні хвильки не вагаючись, взявся написати сам... І ось перед нами аркуші, помережані нашвидкуруч самим Олександром, а місцями і з почерком його дружини Олі.

       - Олександре, що на тебе справило найбільше враження, коли переступив поріг київського "Динамо"?
       - Розмова з Валерієм Васильовичем Лобановським. Я почував себе на сьомому небі: гратиму в такій команді! Мрія збулася!
       - Але ж у "Динамо" зайняти саме своє місце в основному складі не так просто.
       - Не знаю, як інші, а я вважаю, що зайняв вакансію і не збираюся нею комусь поступатись. Вона виявилася для мене щасливою.
       - Чи стояла коли перед тобою проблема, який вид спорту вибрати?
       - Займався плаванням, спортивною гімнастикою, але знайшов себе у футболі, хоча, вважаю, у будь-якому виді спорту потрібні наполегливість, сила волі, сміливість, спортивна злість.
       - Віддаляються в минуле події мексиканського чемпіонату, де вони, очевидно, ще довго згадуватимуться?..
       - Хотілося б повернути час назад, зіграти заново той, драматичний матч із збірною Бельгії і довести футбольно му світу, що ми заслуговували більшого.
       - Яке твоє ставлення до переходів гравців Із команди в команду?
       - Мені здається, що, "селекційна" робота корисна у тому разі, якщо вона грунтується на взаєморозумінні тренера і гравця. А футболіст, який піддався "умовлянням", а в собі не впевнений, тільки нашкодить команді.
       - Що потрібно для того, щоб стати Заваровим?
       - Любити футбол, уміти в кожному матчі розкривати свої здібності, терпіти, коли тяжко, викрешувати злість на себе за програші й ніколи не втрачати віри в перемогу.
       - Чи не мрієш зіграти в одній команді з Марадоною?
       - Хотілося б, але цікавіше зустрітися з ним як із суперником, він за свій клуб, я - за своє "Динамо" зразка 1986-го року. Вважаю, нам є чого повчитися один в одного. А взагалі Марадоні дошкуляють травми, а то б він міг зіграти й сильніше.
       - Чи з'явиться найближчим часом книга спогадів Заварова?
       - Книги про наше футбольне життя необхідні, але такі, з яких можна дізнатися щось нове про того чи іншого гравця, їхні думки щодо футбольних проблем. Але я проти тих футбольних видань, які пишуться лише заради гонорару.
       - Традиційне запитання: хто для тебе був взірцем у грі?
       - З інтересом стежив і стежу за грою багатьох хороших і талановитих гравців, але ніколи ні під кого не підлаштовувався, шукав свою манеру.

       - Навіть на обдарованих футболістів чатують невдачі...
       - Дуже переживаю, коли програє команда, бо відчуваю, що в тому є частка моєї вини. З цікавістю стен що в таких випадках пишу футбольні оглядачі. Коли вони зауважують за невдалу гру, ніколи не ображаюся Але як приємно прочитати про свою гру хороші відгуки на сторінках преси. Охоче зустрічаюся з болільникам щиро відповідаю на їхні з питання.
       - Чи є команди в які захисні лінії залишаються для тебе неприступною фортецею?
       - Коли київське "Динамо" в добрій спортивній формі і коли кожен наш футболіст знає, як йому діяти, вважаю, що ніяка оборонна тактика, як би вона доладно не була скроєна, дасть тріщину. Для мене не існує та званих незручних захисників Інша річ, грубіянів із їхнього "десятка" терпіти не можу. Грубістю вони тільки підкреслюють свою безпомічність.
       - Яка для тебе найважливіша подія в минулому сезоні?
       - Чемпіонат світу в Мексиці. То було велике святе Я вперше в житті виступав на такому турнірі. І як ж хвилювався...

       На цьому обриваються "записки" Олександра Заварова, кращого футболіста країни сезону-86. Та сподіваємось, у нас 6уде нагода їх продовжити. Кращий футболіст країни минулого року вступив у пору розквіту свого таланту, головні його матчі попереду. Вже ось-ось почуємо перші відголоски нового футбольного сезону, який, до речі для київського "Динамо" почнеться з великої літери матчем за Суперкубок 24 лютого в Монако.

О. КОСТЕНКО, Д. ГЕРАСИМЕНКО