-->-->-->
-->-->-->Знаєте, я пишу рідко тут, але сьогодні скажу як є. Скільки себе пам’ятаю, скільки і вболіваю за рідну команду. Виїхавши навіть за межі своєї рідної країни і душею і серцем залишився з нею. Іноді чекаю до 4-5 години ранку щоб поглянути на гру улюбленого Динамо. Ще 97-98 роках будучи 10 річним хлопчаком я держав свої кулаки за моє Динамо, за мою мрію. З цими спогадами я сідаю переглядати кожний матч, читати кожну футбольну новину. Проте, команда вже далеко не та. Шановному президенту зовсім начхати на нас, на Динамо, на наші серця
Я пам’ятаю заяву Пана Суркіса який говорив про підсилення команди і про 40-50 мільйонів на купівлю нових гравців. В результаті було продано ключових гравців на суму понад 20 мільйонів, а куплено кучу молоді на значно меншу суму(яка навіть не заграла). Що маємо, що команда деградує з роком в рік. Що на матчі Динамо одять одиниці, що участь в лізі чемпіонів для нас стала мрією, а перемоги на останніх хвилинах над металургом сильним результатом
Пане Суркісу, шановні гравці!!!! Скажіть навіщо нам це, навіщо ламати наші серця, навіщо руйнувати наші мрію і нашу команду???