Відбірковий матч ЧС 2006 Туреччина - Україна 0-3 2004 року

Відбірковий матч Чемпіонату Світу-2006.
17 листопада 2004.

Туреччина - Україна 0-3

Стамбул, Стадіон "Шюкрю Шараджоглу"
Суддя: Кортеш Батішта (Португалія)

Туреччина: Рушту, Сейхан, Четін (Тунчай Санлі 27), Емре, Юміт, Окан, Ніхат, Текке, Бариш, Караденіз (Баштюрк 53), Чемшір (Атеш 66).

Україна: Шовковський, Несмачний, Федоров, Єзерський, Русол, Шевченко (Назаренко 90), Шелаєв, Гусєв, Воронін (Рикун 60), Гусін, Воробей (Дмитрулін 74).

Голи: 0:1 Гусєв (8), 0:2 Шевченко (16), 0:3 Шевченко (88).
Попередження: Єзерський (25).

ЗВІТ МАТЧУ
За матеріалами сайту ua-football.com

Туреччина - Україна

Ну що, не чекали?! Адже, як казав класик, навіть не могЕм, а можемо! Виграти 3:0 на поле у ??турків - хіба не фантастика?! Так, безумовно, без віри в краще жити не можна. Проте напевно навіть затяті оптимісти не могли припустити такого результату. Тим більше, на тлі загальновідомих кадрових проблем, які відчувала збірна напередодні такого відповідального поєдинку.

Виходячи з тих, хто перебував під рукою у Блохіна, стартовий склад збірної читався як мінімум на 90 відсотків. Ще раз дозволимо собі нагадати вам тактичну розстановку. У воротах - Шовковський, в центрі оборони - Русол і Федоров, ліворуч - Несмачний, праворуч - Єзерський, опорні хави - Гусін і Шелаєв, справа - Гусєв, часто позицію зліва закривав Воробей, у нападі - Шевченко, ледве під ним - Воронін.

Гра почалася дуже жваво. Україна заробила потенційно небезпечний штрафний (Шева пробив у «стінку»), а незабаром турки втратили стопудовий момент - Ніхат з Текке вивалилися на одного Шовковського. СаШо удар Ніхата відбив, форвард наздогнав м'яч біля лицьової лінії, але переправити його стоїть в метрі від воріт Ніхат не зміг. А вже на 8-й хвилині рахунок виявився відкритий. Відмінна контратака за участю Горобця і Вороніна завершилася технічним відкотом під удар партнерам. Шева замкнути передачу не зумів, зате Гусєв, як того і вимагають футбольні канони від крайнього півзахисника, опинився в потрібному місці в потрібний час і спокійно з лінії штрафного направив м'яч у незахищений кут воріт - 1:0! Те, як розгорталися події у першому таймі, в принципі, напевно, все так і припускали побачити. Турки організовували атаку за атакою, на що гості відповіли контрвипадами. Але, варто відзначити, що такої кількості якісних контратак у виконанні команди Блохіна в одному таймі не доводилося ще бачити. Шева, Воронін і Ко до перерви просто рвали турків. Вже на 16-й хвилині рахунок став 2:0. Знову активну участь в організації голи прийняв Воронін, що забезпечив передачею Шеву. Форвард «Мілана», вигравши силову боротьбу у захисника і на швидкості увійшовши до штрафного, бездоганно пробив у дальній кут - 2:0. До перерви ми могли забити ще як мінімум двічі. Але в першому випадку Воробей не зміг віддати передачу на паралельно рухалися Шевченка та Вороніна. А в другому лише нефарт не дозволив відзначитися нападнику «Байєра» - як він, попередньо обігравши вийшов за межі штрафного голкіпера, а також захисника, не влучив у порожні ворота метрів з 18-ти, можна тільки гадати.

Втім, на невезіння Україна було б грішно скаржитися. Турки пресували нас пристойно. Але захист Україна хоч і тріщала, але тріщини так і не дала. В одних епізодах ситуацію розряджали захисники, в інших - Шовковський, по-третє ж нам посміхалася Фортуна. Особливо - на початку другого тайму, коли «пожежі» у наших воріт виникали один за іншим. Власне кажучи, багато писати про другому таймі навряд чи є сенс - гра була до неподобства одноманітною. Нескінченні спроби турків, у складі яких виділявся хавбек «Інтера» Емре, зламати оборону суперника за допомогою передач з флангу, ударів в основному з середньої дистанції, спостерігалися з одного боку, і гра на відбій, переміжна передачами в сторону Шевченка, з іншого. У результаті все закінчилося ... бенефісом нашого капітана. На 81-й хвилині він упустив відмінну можливість, надану йому Рикуном. Зате через сім хвилин дніпропетровець, попередньо познущавшись над турками, видав Шеві таку передачу, що не забити було складно. І, нарешті, через хвилину Андрій ледь знову не забив, ударом з центру поля (!), Але Рюшту встиг повернутися до лінії воріт.