Палким борцям за честь Команди.

Березневий випуск журналу Форбс присвячений Євро-2012 і українському футболу загалом. Гвоздь номера: розповідь про історію становлення Шахтаря і про особистість Рината Ахметова. Журнал цікавий тим, що намагається з легким гумором подавати нерафіновану інформацію. Мабуть тому і коштує 40?.

В цій замітці я хочу написати про два явища, які пов'язані з Шахтарем та Динамо.

Перше, це жгуча ненависть вболівальників команд одне до одного. Ще зі свого дитинства я пам'ятаю, що між ДК і ШД ніколи не було неприязні і уж тим більше тої нестерпності, що ми її зараз спостерігаємо. Градус у відносинах піднявся останні десь 5-6 років. Ось що пише про це Форбс: "Спочатку у Ахметова склалися дуже непогані стосунки із хазяями "Динамо" братами Суркісами. Згодом він не раз казав, що багато чому навчився у старшого з них - Григорія, який в 2000-м очолив ФФУ. Разом з усією країною Ахметов вболівав за "біло-синіх", коли ті виступали на міжнародній арені." Далі журнал розказує, що в 2001 році за два тури до кінця чемпіонату, коли Шахтар випереджав Динамо на одне очко, в грі з ЦСКА був спочатку призначений, а потім відмінений пенальті на користь Шахтаря. Гра закінчилася вничію, а чемпіонами стало Динамо. Далі пряма мова журналу: "Золото ми все одно виграємо... але не так, як це зробило "Динамо", - сказав по закінченні сезону Ахметов, натякаючи на необ'єктивне суддівство." І також: "Весь Донбас був переконаний, що улюблена команда стала жертвою суддівського свавілля. Крилатою стала фраза: "Це Суркіс все купив!"

В журналі також наводяться висловлювання інших представників Шахтаря, які, по-суті, є нападками в бік Суркісів та їх стратегії виграшу чемпіонату. Я не беруся тут судити, хто правий, а хто ні, лише хочу вказати, що ненавість виникла і почала розвиватися саме після того випадку та підсилюючися наступними намаганнями донецької групи посунути Г.С. з посади президента ФФУ.

Таким чином, можна дійти логічного висновку: ненависть фанів команд - наслідок особистої неприязні та боротьби між магнатами. До футболу, футболістів і самих клубів (як це було між ДК і СМ, та є між РМ та ББ) ця ненависть не має жодного відношення. Помиряться С. з А. (або хтось зав'яже з футболом) і ненависть пройде - її просто перестануть культивувати зацікавлені сторони.

Друге (тут зовсім коротко), про постачання очок МД на користь ШД. Також не будемо нікого виводити на чисту воду, але: за останні 22 матчі МД набрав у іграх з ШД лише 4 очки (перемога в кубку і нічия в чемпіонаті): http://wildstat.ru/p/1/ch/all/club1/UKR_Shahtar_Donetsk/club2/UKR_Metalurh_Donetsk

ДК також має власний "МД" - Арсенал, який за останні 23 матчі набрав в іграх з ДК лише 2 очки (дві нічиї в сезоні 2004/05) http://wildstat.ru/p/1/ch/all/club1/UKR_Dynamo_Kyjv/club2/UKR_Arsenal_Kyjv

В 90-ті ДК по усім показникам (гра, інфраструктура, організація роботи тощо) був клубом недосяжним для будь-якої іншої української команди і незмінне перше місце нікого не дивувало. Зараз ДК об'єктивно займає 4 місце (інфраструктура, гра, організація) і вже серйозно відстає від конкурентів. Тобто з якогось моменту ДК отримало (і досі має) динаміку гіршу ніж у інших топ-клубів. Може варто про це поговорити, ніж на кожному кроці хаяти українські команди?