А́хрік Цве́йба (* 10 вересня 1966, м. Ґудаута, Грузинська РСР, СРСР) — колишній радянський, російський та український футболіст, захисник. Майстер спорту (1989).
Біографія
Вихованець футбольної школи міста Ґудаута. Першим тренером був Володимир Астамурович Шамба.
У 17 років потрапив до сухумського «Динамо». Однак на зборах на олімпійській базі в Ешерах його помітили тренери СКА (Хабаровськ), за який він відіграв 3 місяці. Фактично, це був призов до армії, який скінчився передчасно завдяки інтересу до Ахріка тбіліського «Динамо».
Дебютував у складі тбілісців Цвейба у 1985 році в матчі проти «Кайрата». Саме у складі грузинської команди почав досягати перших успіхів як гравець. Завдяки надійності та самовіддачі отримав виклик до збірної Радянського Союзу. Проте на одному з останніх тренувань перед Чемпіонатом світу 1990 отримав травму у зіткненні з Іваном Яремчуком і на полі так і не з'явився.
Запрошення до київського «Динамо» отримав прямо у літаку під час повернення збірної зі світової першості. Валерій Лобановський запропонував захиснику тбілісців перебратися до Києва через те, що Грузія планувала проводити власний чемпіонат. Цвейба прийняв пропозицію «метра», бажаючи продовжити виступи у чемпіонаті СРСР.
Опинившись у столиці України, захисник одразу ж отримав місце у основному складі. Сезон складався для Ахріка просто чудово — разом з київським клубом Цвейба виграв Чемпіонат та Кубок Радянського Союзу. А у 1991 отримав запрошення від лондонського «Тоттенхема», причому представники англійського клубу вже виїжджали в аеропорт для зустрічі з Цвейба, проте він відповів відмовою. Як зізнався сам футболіст, для цього були дві причини: по-перше дала про себе знати жахлива втома після важкого сезону, а по-друге через наполегливі прохання «Динамо» допомогти у Лізі Чемпіонів.
Цвейба розраховував залишити київську команду після Чемпіонату Європи 1992 року, втративши мотивацію до виступів у Чемпіонаті України, однак гідних пропозицій не було і він залишився у «Динамо». Під час зимового міжсезоння 1992/93 разом з Олегом Саленко їздив на перегляд до німецького «Карлсруе», проте до підписання контракту справа не дійшла. Повернувшись до Києва, продовжив виступи за «Динамо-2» через те, що головний тренер киян Михайло Фоменко більше не бачив його у стартовому складі.
У середині 1993 року Цвейба опинився у Росії, де виступав за «КамАЗ». А вже у 1994 поїхав до Японії, де його особистий агент підшукав непоганий варінат. Так Ахрік став гравцем клубу «Гамба Осака», у якому компанію йому склали Сергій Алейніков та Олег Протасов.
Достатньо довго погравши у Японії, Цвейба повернувся до Росії і підписав контракт з владикавказькою «Аланією», якою на той час керував Валерій Газзаєв. Проте у клубі з Осетії Ахрік лише дограв сезон і відправився до Китаю.
Китай зустрів Ахріка фантастичним режимом в середині команди та важкими фізичними навантаженнями. Найбільше уваги тренери китайського клубу надавали біговим вправам, так що, за словами самого футболіста, у нього не раз виникала думка, а чи футболіст він взагалі?!
Знаходячись у відпустці в Москві, Цвейба отримав від Павла Яковенка запрошення до «Уралану» і без вагань погодився. У складі елістинського клубу Ахрік провів майже пів-сотні матчів і залишив клуб.
Після закінчення виступів за «Уралан» всерйоз роздумував над повернення до Китаю, проте сталося так, що опинився у московському «Динамо» . Саме в столичному клубі він і завершив кар'єру гравця у віці 35 років.
У 2003 році був призначений на посаду тренера-селекціонера клубу «Торпедо-Металург» (Москва). Однак, як зауважив сам Цвейба в одному з інтерв'ю — тренерська робота не для нього.
Останнім часом виступає за команди ветеранів російського футболу та веде справи деяких гравців як футбольний агент. У 2010 році був призначений віце-президентом Федерації Футболу Абхазії.
Виступи у збірній
Ахрік Цвейба встановив своєрідний рекорд, зігравши за свою кар'єру у складі чотирьох збірних. Після розпаду Радянського Союзу він продовжив виступи у збірній СНД, у складі якої прийняв участь у Євро-92. Після цього Ахрік відіграв одну неофіційну гру за збірну України (26 серпня 1992 проти збірної Угорщини), а у 1997 прийняв пропозицію Федерації футболу Росії приєднатися до збірної цієї країни. За словами самого футболіста, він також отримував запрошення до збірної Грузії.
Досягнення
* Чемпіон СРСР (1990)
* Володар Кубка СРСР (1989/90)
* Чемпіон України (1992/93)
* Срібний призер Чемпіонату України (1992)
Сім'я
Одружений (дружину звуть Саїда). Має сина Сандро, що також є футболістом (виступає за дублюючий склад московського «Локомотива»), а також доньку Анну, яка народилася в Японії, проте не є громадянкою цієї країни.
Цікаві відомості
* Окрім того, що Цвейба виступав за чотири різні збірні, він також був гравцем чотирьох клубів з назвою «Динамо», які базувалися у Сухумі, Тбілісі, Києві та Москві.
* З абхазької мови ім'я Ахрік перекладається як «скеля». Знаючи про це, після одного з невдалих матчів, тренер тбіліського «Динамо» Герман Зонін сказав: «Подивіться, від нашої скелі одне каміння лишилося».
* Влітку 1996 приймав участь у традиційному матчі легіонерів J-ліги проти збірної Японії. Легіонери перемогли, а Цвейба вийшов на поле у стартовому складі.
* Граючи у московському «Динамо» пропонував парі журналісту газети «Спорт-Експрес», який постійно занижував Цвейбі оцінки на шпальтах цього видання. Згідно з умовами парі, в разі підтвердження правильності оцінок незалежним футбольним фахівцем, Ахрік мав залишити футбол, а в разі спростування — закінчити з журналістською справою мав його опонент. Журналіст від парі відмовився.
* Ходили чутки, ніби Цвейба сам зателефонував Лобановському і запропонував свої послуги у якості гравця «Динамо», однак пізніше Ахрік Сократович це спростував.
Андрєй Миколайович Алексаненков (українська: Андрій Миколайович Алексаненков, російська: Андрєй Миколайович Алексаненков, народився 27 березня 1969) є колишній український і російський професійний футболіст. Він дебютував у радянській другої ліги в 1988 році ФК Динамо-2 Москва .
Він грав за основний склад ФК Динамо Москва в СРСР Кубок Федерації.
Після закінчення футбольної школи виступав за дублюючий склад «Динамо», а потім за дочірній колектив «Динамо-2» (в 1989 році провів 27 ігор, забив 1 гол). Силою, сміливістю і самовідданістю в єдиноборствах, молодий захисник сподобався Валерію Васильовичу Лобановському, і той запросив Алексаненкова в київське «Динамо». З 1991 року він кілька років успішно виступав у чемпіонаті СРСР і України, брав участь у матчах Ліги чемпіонів проти найсильніших команд Європи. В одній із зустрічей проти португальців, хоч і не спеціально, зумів «відзначився» - зламав ногу відомому футболісту Руй Агуаш. На жаль, ще виступаючи за київське «Динамо», Алексаненков і сам отримав кілька серйозних травм. В результаті в 1995 році кияни передали його в оренду харківському «Металісту», потім миколаївський «Суднобудівник», а потім продали в російський КАМАЗ (Набережні Човни). Через серйозного захворювання Алексаненков закінчив футбольну кар'єру в 27 років і зараз разом з Кирилом Рибаковим працює тренером у СДЮШОР «Буревісник».
Досягнення
Чемпіон СРСР серед дублерів 1990 року.
Чемпіон України 1993 року.
Срібний призер чемпіонату України 1992 року.
Володар Кубка України 1993 року.
Андрій Михайлович Анненков (21 січня 1969, Вінницька область) — український футболіст, захисник та півзахисник. Виступав за збірну України.
Клубна кар'єра
В 1986 році розпочав кар'єру футболіста в команді «Авангард» з міста Курськ. Потім два роки грав в смоленському клубі «Іскра». В 1990 році перейшов до «Динамо» Київ, з яким виграв Чемпіонат СРСР, двічі Чемпіонат України та один Кубок України. В 1995 році перейшов в «ЦСКА-Борисфен». Потім виступав в таких клубах як «Дніпро» Дніпропетровськ, «Уралан» Еліста, «Кривбас» Кривий Ріг, «Сокол» Саратов, «ЦСКА» Київ, «Арсенал» Київ, «Іртиш» Павлодар. В 2005 році закінив кар'єру гравця в «Борисфені».
В збірній України
За збірну України зіграв один товариський матч, 26 серпня 1992 року проти збірної Угорщини (1:2).
Тренерська кар'єра
Після закінчення кар'єри футболіста став тренером. В 2007 році працював помічником головного тренера в клубі «Княжа». Після року праці перейшов на ту ж посаду в «Прикарпатті». З 2009 року працює дитячим тренером в «Динамо» Київ.
Досягнення
* Чемпіон СРСР (1) : 1990
* Чемпіон України (2) : 1993, 1994
* Володар Кубка України (1) : 1993
Борис Юрійович Деркач (* 14 січня 1964, Харків, УРСР) — радянський і український футболіст, захисник, майстер спорту СРСР (1987).
Біографія
Почав свою кар'єру у 1981 році в місцевій команді «Металіст» Харків. У 1983 році зіграв один сезон у клубі «Маяк» Харків. У 1985 році він був помічений скаутами «Динамо» Київ. Відзначався хорошим ударом з далекої відстані, але через сильну конкуренцію не грав за основний склад. У 1986 році захищав кольори московського ЦСКА, але повернувся в «Металіст» Харків. У 1990 році він був запрошений назад в «Динамо» Київ. Деякий час виступав за «Евіс». Проте, все частіше почав відвідувати казино. Після того, як програв велику суму грошей (20 тисяч USD), був змушений податися за кордон. Не зумів влаштуватися у Туреччині. Після короткого перебування в болгарському «Левскі» перейшов в угорську команду «Ньїредьхаза». Клуб зайняв останнє місце і в 1993 році Деркач залишився без роботи.
Потрапив у злочинну групу, яка займалася рекетом в Угорщині. У 1993 році після поранення сутенера і двох повій був заарештований і згодом засуджений до 11 років тюремного ув'язнення. Після спроби втечі (31 грудня 1995 року) суд додав ще 4 роки. У кінці терміну був переведений з угорської в'язниці в українську в Ужгороді, а потім у рідному Харкові. До того, як був звільнений за хорошу поведінку, загалом провів у в'язниці 11,5 років.
Після цього влаштував своє життя заново, знайшов роботу, одружився. З 2006 року шукає таланти для харківського «Металіста».
Досягнення
* Чемпіон СРСР: 1990
* Володар Кубка СРСР: 1988, 1990