В пам'яті Мартинкенаса,Беца та Хомина.....

Вальдемарас Мартінкенас (лит. Valdemaras Martinkėnas, * 3 жовтня 1965, Алітус — 20 липня 2004, Нова-Гориця) — колишній литовський футболіст, воротар національної збірної Литви. По завершенні ігрової кар'єри став тренером.

Біографія

Клубна

Перший тренер — А.Бітаутас. Розпочав професійну кар'єру в клубі «Жальгіріс» (Вільнюс) у 1984 році, проте так жодного разу не вийшов на поле. У 1987—1988 роках захищав кольори клубу «Атлантас» (Клайпеда). У 1989 повернувся назад в «Жальгіріс» і відразу завоював місце в основі, підтверджуючи свій клас надійною грою. У 1991 році переїхав у київське «Динамо» (Київ), з яким виграв чемпіонат України 1993 року і провів 6 матчів у єврокубках[1]. В 1994 році Вальдемарас покинув клуб, але в майбутньому, в жодному з клубів не зміг заграти в основному складі. У 2000 році, в віці 35 років, закінчив свою кар'єру в естонському клубі «Курессааре».

Збірна

У 1991 році дебютував у складі національної збірної Литви. Загалом, за збірну зіграв 19 ігор.

Тренерська

Перший тренерський дебют відбувся в 1999 році з клубом «Кареда» (Шауляй). У 2003—2004 роках працював у якості тренера воротарів клубу «Флора» (Таллінн) і збірної Естонії.

У липні 2004 Мартінкенас потонув у гірській річці міста Нова-Гориця, де повинна була відбутися гра-відповідь Ліги чемпіонів між місцевим клубом «Гориця» і талліннською «Флорою». У Словенії разом з іншим тренером «Флори» Карелом Воолайдом Мартінкенас вирішив спробувати себе в місцевому екстримі, частина якого проходила під водою. Воолайд успішно пройшов дистанцію першим, після чого о 14.45 за місцевим часом у воду увійшов Мартінкенас. За словами президента «Флори» Айвара Похлака, рятувальників на місці не виявилося і врятувати тренера не вдалося.

Досягнення

    * Чемпіон Литви: 1991
    * Чемпіон України: 1993
    * Футболіст року в Литві: 1989, 1992

 

Степан Степанович Беца (* 29 квітня 1970, м.Мукачево, УРСР — 21 грудня 1992) — колишній український футболіст, півзахисник. Майстер спорту (1991). Трагічно загинув у автокатастрофі.

Біографія

Кар'єра гравця

Степан Беца народився у Мукачево, проте перші серйозні кроки у великий футбол почав робити у Дніпропетровську. 1987 рік приніс перший трофей у недовгій спортивній кар'єрі Степана — Беца разом з партнерами по дублю «Дніпра» став переможцем першості Радянського Союзу серед дублюючих складів. Однак пробитися до основи дніпропетровського клубу на той час було вкрай складно, тож Степан вирішив спробувати свої сили у іншій команді задля отримання ігрової практики.
Наступний сезон Беца розпочав у складі «Шахтаря» з Горлівки, що виступав у другій лізі чемпіонату СРСР, проте відіграв там лише пів-сезону, перебравшись до Сімферополя. Місцева «Таврія» на той час боролася за місця у середній частині турнірної таблиці першої ліги і новачок каші не зіпсував, продемонструвавши неабиякий потенціал.
Після «Таврії» Степан опинився у запорізькому «Металурзі», що виступав у одному дивізіоні із його попереднім клубом. Провівши досить потужний сезон у Запоріжжі, перспективний футболіст привернув до себе увагу селекціонерів київського «Динамо», у якому саме мала відбутися зміна поколінь.
Кар'єра Беци у Києві розвивалася доволі стрімко — у 1990 він ще раз отримав золоті нагороди за перемогу у чемпіонаті СРСР серед дублюючих складів, а вже у 1991 став незамінним гравцем основи київського клубу (дебютував у основному складі молодий півзахисник 11 березня 1991 року у матчі проти московського «Торпедо» (1:3). У тому сезоні більше матчів ніж Степан у чемпіоанті не провів ніхто з динамівців. Не змінився стан справ і з початком чемпіонатів України. Однак наприкінці 1992 року сталася жахлива подія, на яку ніхто не очікував…

Смерть

21 грудня 1992 автокатастрофа забрала життя одразу двох молодих українських футболістів — київського динамівця Степана Беци і гравця «Дніпра» Олексія Сасько. Перше коло українського чемпіонату підійшло до кінця, футболісти були у відпустці, і Степан вирішив з'їздити до Дніпропетровська. Як зазначав пізніше у своєму інтерв'ю Володимир Шаран, вони виїхали з Києві на двох машинах, проте Шаран завернув у бік Кривого Рогу, а Беца й Сасько поїхали до Дніпропетровська. Через деякий час зателефонувала дружина Степана і повідомила, що він у реанімації (Олексій Сасько загинув на місці події). На третій день перебування у лікарні Степан Беца помер. За деякими даними аварія сталася через те, що авто на швидкості близько 120 км/год потрапило на обледенілу ділянку дороги, водій не впорався з керуванням і в'їхав у дерево.

Досягнення

    * Чемпіон України (1992/1993)
    * Срібний призер чемпіонату України (1992)
    * Володар Кубка України (1992/1993)
    * Переможець чемпіонату СРСР серед дублюючих складів (1987,1990)

 

 

Андрій Романович Хомин (* 2 травня 1968, м.Івано-Франківськ, УРСР — 29 вересня 1999) — колишній український та туркменський футболіст. Трагічно загинув у автокатастрофі.

Біографія

Клубна кар'єра

Народився у Івано-Франківську, де і робив перші кроки в футболі у ДЮСШ № 3. За «Прикарпаття» вперше зіграв у двадцятирічному віці відразу після служби в армії. В рідному місті Хомин відіграв шість сезонів, за виключенням 1989 року, коли перебував у складі харківського «Металіста». Однак зіграти за клуб зі Слобожанщини у чемпіонаті СРСР йому так і не довелося — Хомин обмежився участю у розіграші Кубка федерації. Уявити «Прикарпаття» кінця 80-х —початку 90-х без цього надійного захисника було доволі важко. Однак, одразу кидалося у вічі, що Андрій вже переріс рівень івано-франківського клубу.
Наприкінці 1993 року отримав запрошення від Григорія Суркіса, який тільки-но став президентом «Динамо». Хомин був першим футболістом, якого запросили в «Динамо» за часів Суркіса. Тоді київській команді були потрібні в першу чергу футболісти з гарними бійцівськими якостями, роботяги на футбольному полі. Саме до таких футболістів належав Андрій Хомин. У сезоні 1994/95 років Андрій разом з «Динамо» пробивається до групового етапу Ліги чемпіонів, де суперниками киян стають московський «Спартак», мюнхенська «Баварія» та паризький «ПСЖ». Проте вже у наступному сезоні футболіст все частіше починає гру з лави запасних, і поступово втрачає місце в стартовому складі. Його спочатку віддають в оренду до рідного «Прикарпаття», а на початку сезону 1996/97 виникає варіант із полтавською «Ворсклою».
У Полтаві Хомин зарекомендував себе прекрасним універсалом із відмінними бійцівськими якостями. Зіграти міг як у захисті чи півзахисті, так і в нападі. А одного разу Андрію навіть довелося стати у ворота. Наприкінці сезону 1997/98 років у матчі з запорізьким «Металургом» було вилучено Андрія Ковтуна, а оскільки всі заміни було вичерпано, то місце у воротах зайняв Хомин. Незважаючи на самовіддану гру захисника, супернику все ж вдалося проштовхнути м'яч у сітку воріт полтавської команди.
Навесні 1998 року Хомин раптово опиняється у ашгабатському «Копетдазі», де бере участь у матчах Кубка володарів кубків азійських країн. Відігравши два матчі проти іранського клубу «Аль-Шорта» і забивши один гол за ашгабатців, він повертається до назад до Полтави. Головний тренер «Ворскли» Віктор Пожечевський відзначив, що перебування Хомина та Чуйченка в «Копетдазі» носило характер короткострокової аренди. У матчах чемпіонату Туркменістану Андрій участі не брав.
У сезону 1997/98|сезоні 1998/99, який «Ворскла» проводила вже під керівництвом Анатолія Конькова, Хомин поступово втрачає місце у основному складі і починає здебільшого виходити на заміну. Саме це спричинило його повернення до Івано-Франківська вже наступного сезону. Вболівальники полтавського клубу проводжали його стоячи, дякуючи за відмінну гру впродовж трьох сезонів.
Тоді ще ніхто не знав, що цей матч був одним з останніх в житті Андрія. 29 вересня 1999 року він загинув у автомобільній катастрофі неподалік від рідного міста.

Дві збірні

Перейшовши до «Динамо», Андрій отримав запрошення до національної збірної України, за яку дебютував 16 жовтня 1993 року у товариському матчі проти збірної США. Загалом у складі головної команди України відіграв 6 матчів [5].
А у 1998 році сталася цікава подія. Екс-тренер «Ворскли» Віктор Пожечевський, що очолював на той час збірну Туркменістану, запросив групу українських гравців допомогти його команді. Так «туркменами» стали Хомин, Кислов, Зав'ялов, Сосенко та Бондаренко. За збірну цієї країни Андрій провів два поєдинки,одного разу відзначившись у воротах суперників.


Досягнення

    * Дворазовий чемпіон України (1993/94,1994/95)
    * Володар Кубка України (1994/1995)
    * Бронзовий призер чемпіонату України (1996/97)
    * Срібний призер другої нижчої ліги СРСР (1991)