Гамлєт, або Феномен формєного бл****ва

(за мотивами творів Леся Подерв’янського)

Дійові особи

У ролі принца Гамлєта – князь Ігор

У ролі Привида – його брат отєц Григорій

У ролі Клавдія – рудий татарін

Дiя перша.

Загородная база. Кабінет президента. На дворі чути крики: «- Палич, прості я більше нє буду! – Будєшь, Дєня, будєш.. А ну-ка Саня вріж єму єщє разок для ума»

Входить Гамлєт, у біло-синій майці-алкоголічці з великою рудою плямою на пузі.

Гамлєт. Як остогидло вже сваритися мені. Чи може посвариться? Свариться чи не свариться? Мл*дські ці питання задолбалі.

То може, не вагаясь, схопити олівець чи ручку та вилити весь гнів на той папір, який все стерпить? Ну а згодом? Про наслідки можливі не подумать? Один лиш тільки раз і вже крадеться капєц з своєю усмішкою хижой. Разборкі, стрєлкі, тьоркі, стрілянина.. Суд, грати, шконка.. а в цей час до мого бізнеса любімого вже тягнуть брудні, вонючі чорні лапки з когітками.

Такіє варіанти мав я в рот і в носа. (Гамлєт харка на постер «Шахтар – чемпіон»  і хрєнячить його битою)

Входить Клавдій, колєга і конкурент принца.

 Клавдій. Мон шер Гамлєт! Ходімо на Арену. Канхвету дам тобі я посмоктати. Канхвета очєнь класна, Тузік вкусний. (Клавдій гидотно плямка, ізображая вкусного чорно-рижого Тузіка.)

У ту же мить з невідкіля з»являється Привид у брудному простирадлі з логотипом УЄФА.

Привид. Не вір, мій брате, цьому ананасу. Канхвету ту він тобі в зад увстромить.

Клавдій. А-а-а-а!!! (Тікає.)

Привид. От бач, злякався, клятий бусурманін. Він обісрав мене із голови до ніг, ще коли я у відряджені на благо нації усєрдно працював. Підступною рукою намагався встромити мені в ухо свій дрючок. Я вислизнув, але поранив ногу. Он бачиш як кульгаю..

Помсти хочу! Побачить цю падлюку на параші, за грою в півника з неголеним убивцей, або в канторі сраним інженером, або у юрті раком на підлозі татари шоб його у всі дирки!

Гамлєт. Не можна мстить. Повинні ми любити всіх гондурасів, злодіїв, убивць. Бо кожний з них – народ, всі – богоносці.

Привид (іронічно). То може ти і м’яса не їси?

Гамлєт. Ні, не їсу я м’яса принципово. Я тільки випить іноді люблю, бо ми народ широкий і гостинний і випити ми можем дохрєна, намного більше інших інородців, жидів та басурман.

Привид. Тиж сам єврей!

Гамлєт. Ой, лишенько мені.

Привид. Хрєнова мода. Пробзділось шось у нашому князівстві… Коли я був царем, я драв у жопу всіх богоносців в купі з Львом Толстим. Но це, конєшно, в смислє пєрєносном. Бо гондуарсів, з дєтства не любивши, посилав їх на хімію хрєнячіть на благо Батьківщини. О часи, о бідолашна ненько!

Гамлєт. Ви, брате, там у Ньоні зовсім задовбались. Шось кажете таке, що не просцяти і за цілий тиждень. Я же вам сказав, що мститися не можу, бо всі люди – це браття на землі, окрім татар, масонів, негрів, білорусів, которих я ненавиджу. В цілому я ж гуманіст, не те шо ви, Григорій. Вам тільки би горілки засадить та з кумом вашим Мішкой на печі орать як любите свою Вітчизну, аж дим із хати йде. А потім чаю посьорбати і кидати сокирою в портрети презідєнта УПЛ, обкладувать куями стороженок  і так же много другої хєрні за вами замічав я.

Навіщо ж вам було родного брата, слабкішого за вас своїм здоров’ям, примушувать тут керувати клубом? От бідолашний він і тронувся,  і це не дивно.

Отож валіть мерщій в свою Європу та хутчіше, бо це останній шанс на ПМЖ нам з"їхати із цього, курва, пекла.

Привид. Ах ти нєгодяй! Так ти на брата? Таку хєрню казать! І чом я не втопив тебе тоді коли ще дітьми в ванній ми купались? Нащо я попросив святого Леоніда заступитись, коли в халепи ти із шубами попав? Зажди ж у мене! (Привид вскакує у літак і зникає у небі.)

 Гамлєт. От чьортов, браза. Деж ти і узявся? І так сєйчас хєрово на душі, а тут ще він з своїми вказівками.. Ладно.. Піду напевно випить в барі шампаньйоли, бо в сурлі мов коти понасцикали і несвідомо хочеться лизати шершавим язиком гарачі зуби…(Гамлєт уходить, моржі ревуть, сині чайки кричать, море шумить.)

..Далі буде