Павло Леонідович Шкапенко (* 16 грудня 1972, м. Запоріжжя, УРСР) — колишній український футболіст, півзахисник. Майстер спорту. Виступав за збірну України.
Клубна кар'єра
З дитинства, займався різноманітними видами спорту, такими як хокей, плавання, легка атлетика, спортивна гімнастика. Перші кроки у світ великого футболу робив у складі районної команди «Трансформатор», потім перейшов до СДЮШОР «Металург» (Запоріжжя), де його тренером був Микола Скрильник.
У основному складі запоріжан дебютував вже у 17-річному віці, здобувши разом з командою путівку до вищої ліги Чемпіонату СРСР. Щоправда, ця гра стала єдиною для юного півзахисника. Але з кожним наступним сезоном тренери довіряли Павлу все більше і вже через два роки, у першому чемпіонаті незалежної України, Шкапенко окрім цікавої гри почав демонструвати і свої бомбардирські якості.
Змістовна гра молодого футболіста одразу кинулася у вічі селекціонерам «Динамо» (Київ) і сезон 1992/93 Павло розпочав у складі столичного клубу. Як зізнавався сам Шкапенко, на початку було дуже важко, навколо все здавалося чужим. Та й травма, отримана у перший місяць перебування в «Динамо» давала про себе знати. Але трошки адаптувавшись Павло забронював за собою місце в основному складі. Більш того, став незамінним гравцем, забивши за три сезони лише в чемпіонаті 28 голів, що є досить пристойним показником, як для півзахисника. Окремо слід виділити, мабуть, протистояння «Динамо» з «Барселоною» у 1/16 Ліги Чемпіонів 1993/94. У першому матчі кияни перемогли 3:1, а Шкапенко записав на свій рахунок прекрасний м'яч, забитий головою після передачі Віктора Леоненко. Однак у матчі-відповіді каталонці розгромили киян 4:1 і вибили з подальшої боротьби. Саме перемога у першій грі була чи не найяскравішою миттєвістю кар'єри Павла.
У складі «Динамо» талановитий півзахисник провів шість сезонів, однак чим далі, тим більше почали дошкуляти травми. Одна з них була особливо неприємною — довелося вирізати частину м'яза передньої поверхні стегна і існувала ймовірність, що Шкапенко взагалі не зможе продовжувати спортивну кар'єру. На щастя, все обійшлося, проте бажаючи мати більше ігрової практики, Павло попросив віддати його в аренду. Якраз тоді з'явився варіант з київським ЦСКА.
Набравши кондиції, Шкапенко зрозумів, що його час в «Динамо» вже вичерпано і погодився на обмін в «Уралан», згідно з яким до складу київського клубу з Елісти переходили Артем Яшкін та Сергій Кормильцев. Проте, пограти в столиці Калмикії йому майже не довелося. Виникла неприємна ситуація, коли керівництво клубу заборгувало півзахиснику велику суму грошей, а потім було підроблено його підпис, який засвідчував, що він отримував і підйомні, і зарплатню. На засіданні КДК претензії Шкапенка були визнані обгрунтованими і він отримав статус вільного агента.
Наступним клубом в російському періоді кар'єри Павла стало «Торпедо» (Москва), у складі якого він загалом провів близько двох сезонів. Спочатку все складалося чудово, але потім верениця невдач, знову травма і недовіра тренера. Врешті-решт, після розмови з наставником та керівництвом клубу, українського футболіста віддали в аренду до ярославського «Шинника» , який виступав на той час у першому дивізіоні. За результатами другого кола Шкапенко став найкраим бомбардиром команди.
Після закінчення строку аренди півзахиснику надали у «Торпедо» статус вільного агента . Однак травми ніяк не залишали Павла у спокої і, догравши ще два сезони у «Томі» та краснодарській «Кубані» , він вирішив закінчити кар'єру гравця.
У цей час до професійного футболу ніякого відношення не має, допомагає дружині у веденні бізнесу з нерухомості.
Досягнення
* Шестиразовий чемпіон України (1992/93, 1993/94, 1994/95, 1995/96, 1996/97, 1997/98)
* Триразовий володар Кубка України (1992/93, 1995/96, 1997/98)
* Переможець Кубка Співдружності (1996)
* Бронзовий призер Чемпіонату Росії (2000)
* Чемпіон першого дивізіону Росії (2001)
* Срібний призер першого дивізіону Росії (2003)
* Бронзовий призер першого дивізіону Росії (2002)
Сім'я
Має дружину Оксану, однак офіційно їх шлюб не зареєстрований. І двох доньок — Поліну та Марію. Дружина спеціаліст з купівлі-продажу нерухомості. Після закінчення кар'єри гравця Шкапенко почав активно їй в цьому допомагати.
Олексій Петрович Герасименко (рос. Алексей Петрович Герасименко, 17 грудня 1970, Таганрог) — колишній радянський та російський футболіст, нападник збірної Росії.
В Києві його запросив Валерія Лобановського,в 1998 році.При Лобановського він перекваліфікувався як центральний захисник,лівий захисник та лівий півзахисник,але гравцем основі він не став.
Досягнення
* Чемпіон України (4): 1998, 1999, 2000, 2001
* Володар Кубка України (3): 1998, 1999, 2000
* Срібний призер чемпіонату Росії (1): 1993
* В списках 33-х кращих футболістів чемпіонату Росії (2): № 2 — 1996, 1997
* Кращий бомбардир «Ростсельмаша»: 1997 — 8 голов
* Кращий бомбардир Другої Ліги Росії: 1995 — 30 голів в 39 матчах
* Кращий бомбардир «Кубані» за один сезон в російський період історії клуба — 30 голів в 39 матчах в сезоні: 1995
Дмитро Станіславович Михайленко (* 13 липня 1973, Кіровоград) — український футболіст та футбольний тренер. Тренер дублюючого складу дніпропетровського «Дніпра». У минулому — опорний півзахисник низки українських та іноземних футбольних клубів, гравець національної збірної України.
Клубна кар'єра
Професійні виступи розпочав 1990 року у складі кіровоградської «Зірки» у чемпіонаті СРСР. Протягом 1991—1994 років грав у чемпіонаті СРСР та чемпіонатах України у складі дніпропетровського «Дніпра». 1994 року перейшов до київського «Динамо», кольори якого захищав протягом 6 сезонів.
В сезонах 2000—01 та 2001—02 грав у Чемпіонаті Ізраїлю, виступаючи спочатку за «Хапоель» (Тель-Авів), а згодом за єрусалимський «Бейтар». 2002 року повернувся до України, де відіграв чотири сезони у вищій лізі у формі «Дніпра» та один сезон — у формі запорізького «Металурга».
У 2007—2009 роках виступав у Чемпіонаті Кіпру за «АПОП», який став останнім професійним клубом у кар'єрі гравця.
Тай його описав Йожеф Сабо, тренер «Динамо» в середині 90-х (рос.): «очень старательный парень, много работал, единственный минус — у него не было скорости».
Виступи за збірну
Викликався до молодіжної збірної СРСР, у складі якої став бронзовим призером молодіжного чемпіонату світу 1991 року.
У складі національної збірної України дебютував 27 квітня 1993 року у товариській зустрічі проти збірної Ізраїлю (нічия 1:1). Загалом протягом 1993—2000 років за головну команду України зіграв 23 матчі, відзначився 2 голами. У 2004—2005 роках також викликався до молодіжної збірної України, за яку провів 7 ігор, забив 2 м'ячі.
Досягнення
* У складі «АПОПа»:
* Володар Кубка Кіпру (2009);
* У складі «Динамо» (Київ):
* Семиразовий чемпіон України (1994—2001);
* Чотириразовий володар Кубка України (1996, 1998—2000);
* У складі молодіжної збірної СРСР U-20:
* Бронзовий призер Чемпіонату світу 1991
Юрій Михайлович Дмитрулін (* 10 лютого 1975, Снігурівка, Миколаївська область) — український футболіст, колишній захисник київського «Динамо» та національної збірної України. Багаторазовий чемпіон України та володар Кубка України. Універсальний гравець, який виступав на усіх позиціях у захисті, а також на позиції опорного півзахисника.
Клубна кар'єра
Вихованець футболу Миколаївщини, у 13-річному віці переїхав до Києва, де продовжив навчання у київському спортінтернаті. По його завершенні, 1992 року був запрошений до клубу «Динамо» (Київ). 1993 року почав виступи у складі другої команд клубу, а 18 листопада 1994 року дебютував у вищій лізі чемпіонату України у складі головної команди грою проти івано-франківського «Прикарпаття» (перемога 4:0). Вже з початку 1995 року почав на регулярній основі потрапляти до основного складу «Динамо» і залишався одним з основних захисників київського клубу до 2004.
Загалом віддав київському «Динамо» понад 10 років ігрової кар'єри. Незважаючи на численні травми, відіграв протягом цього періоду 182 гри у чемпіонатах України та 57 матчів у розіграшах європейських кубків.
Припинивши потрапляти до головної команди «Динамо», 2005 року півсезону провів в оренді у сімферопольській «Таврії», а наступного року перейшов до російського клубу «Шинник» (Ярославль). Невдовзі повернувся до України. Останньою професійною командою гравця стала друголігова «Єдність» з Плисок, у складі якої він відіграв у 12 матчах протягом 2008 року. Згодом, у 2008—2009 грав у складі аматорської команди «Ірпінь» (Гореничі) у турнірах ААФУ.
Виступи за збірну
1995 року викликався до молодіжної збірної України, у складі якої відіграв чотири гри.
З 1996 року почав долучатися до матчів національної збірної, у формі якої дебютував 13 серпня 1996 року у грі проти збірної Литви. Усього протягом 1996-2004 провів у складі головної команди України 39 матчів, відзначився одним забитим голом - 5 червня 1999 року у матчі кваліфікаційного турніру чемпіонату Європи 2000 року у ворота збірної Андорри.
Досягнення
* У складі «Динамо» (Київ):
* Дев'ятиразовий чемпіон України 1995—2001, 2003, 2004;
* Шестиразовий володар Кубка України: 1993, 1996—2000, 2003, 2005;
* Володар Суперкубка України: 2004
* Особисті:
* Протягом 1999—2003 років п'ять разів обирався до переліку «33 найкращі футболісти України» за версією газети «Команда», тричі як лівий захисник і двічі як правий захисник.
* Медаль «За працю і звитягу» (2006)
учетная запись этого пользователя была удалена