Колись давно я жив в Москві і все українське було як ковток свіжого повітря. Дуже хотів повернутися додому і врешті решт це зробив. Перебрався в Київ, знайшов роботу, поступив в інститут і пішло, пішло.
Певний час я не розумів що відбувається в Україні, а потім до мене дійшло. Яка Україна? Які українці?
Яка незалежність? Найбільше мене вбило, що відношення до українців в Москві і в самій Україні, в принципі, однакове. Відверта зневага. Тільки там це відкрите, а тут трішечки приховано. Певний час мене це бісило, а потім звик. Малоросія так малоросія. Можливо колись українці здобудуть справжню незалежність, а поки що ми на становищі німців, поляків, чехів, югославів в ОВД.Це було ввідне слово, а тепер по суті.
Останні пару років я спостерігав за Динамо і її вболівальниками і так само не міг збагнути що відбувається. А потім до мене дійшло.
В Динамо завжди було більше ніж місцевим футбольним клубом. Це була така собі збірна України, за яку вболівали усім світом. Це було наше все з ореолом святості. Особливо для тих хто жив за кордоном (особливо в РФ).
Але в певний момент щось зламалося. Щось згнило на корню. В якийсь момент від Динамо залишилася лише вивіска, а від минулої легендарності не залишилося і сліду. Велика команда велика в кожному матчі, а не тому, що колись там 15 років тому принизила європейського гранда.
Гравці Динамо, здається, пруться від самого факту носіння футболки ДК і відчуття своєї належності до касти обраних. До футболу це не має відношення. "Я - гравець Динамо, "значит жизнь удалась". Все. Кінець життєвих прагнень, кінець зусиллям і труду. Ні волі, ні відповідальності, ні сили - лише гонор.
Подібне притягує подібне. Я тут часто грубо висловлююся на адресу вболівальників ДК. І дійсно вважаю, що маю на це право. Люди не розуміють за кого вони вболівають. Та і чи вболівають вони за Динамо насправді?
Теперішніх вболівальників Динамо об'єднує три речі:
1. Зневага до Шахтаря.
2. Свята віра у "вселенський заговор" і власну святість.
3. Відчуття належності до закритого ВІП-клубу для обраних.
Вболівальники Динамо одразу впізнаються їх пихатості, по тому як відкрито зневажають інших (насамперед ШД) і по тому, наскільки швидко опускаються до брудної лайки. Певні "особистості" дійшли до того, що називають себе вболівальниками ШД і "каються" в блогах. Хоча по стилю одразу видно стандартного київського "балєлу". Київлянське походження також видає швидкість з якою його прийняли за свого:
1144 бали за 27 хвилин. Він тут точно свій. Треба було просто покаятися і признати, що таки да Шахта нечесно грає.
Я вболіваю за Динамо, але не підтримую жодну з трьох речей які об'єднують вболівальників Динамо та і здається саме ФКДК. Але Динамо, це таки любов з самого дитинства, і я без надії сподіваюся, що те, що давно вмерло таки відродиться.
Динамівський дух ще живе в Сашо і в Гусє. А як їх не стане, хто нестиме динамівську ідею?
П.С. Можливо вболівальники Шахтаря не є носіями високої культури та вихованості. Але якщо людина з такою легкістю опускається до базарної лайки, то вона таке саме бидло, як і її опоненти. І мені не треба розказувати які там вболівальники Шахтаря, мені достатньо бачити, як себе поводять вболівальники ДК.
учетная запись этого пользователя была удалена
Сам иногда ловлю себя на чувстве, что переполнен ненавистью.
Начинаю остывать, обдумывать и огорчаться от всего этого... Не правильно это всё.
А вот про Джона Юза, я не был бы столь принципиальным, кто знает...
учетная запись этого пользователя была удалена
Україна - це не наш проффесор-президент, це не 450 продажних бандитів у раді, це не бидлота, яка називає західних жителів "бендерівцями" тільки через те, що вони там народилися.
Україна - це прості люди, які шанують рідну мову, культуру, які поважають один одного. Так, я згоден, нависла чорна хмара над нами, але пройде час і розставить усе і всіх на свої місця. Просто не треба втрачати віру і опускати руки.
А щодо Динамо, - це не просто команда, це символ Києва, символ України. Динамо - це дух, який об"єднує мільйони людей. Змінюються тренери, гравці, вболівальники, а дух залишається. Ось що єднає справжніх вболівальників.
А те про що ви пишете, ну так "в сім"ї не без..."
І ще.. Не впевнений чи доречно буде дякувати автору, але все ж мабуть треба. Дякую, авторе. Дякую за сміливість. Якщо люди досі думать про це, якщо для них це важливо.. Можливо ще не все втрачено. І це надає сили.
учетная запись этого пользователя была удалена