Літургійний сон

Зараз вже можна підбивати підсумки ідеології гри Сьоміна, бо наврядчи кроти в останньому турі у себе вдома втратять очки з Олександрією, яка вже вилетіла.

Сьомін завжди товкмачив, що головне - це результат, а гра прийде, бо гра - вторинне. Сьогодні ми всі побачили, що якщо немає гри, то настане той час, коли результат не з'явиться, бо з трьома-чотирма ударами у ствір воріт за матч і з перебором опорників постійно вигравати неможливо, тому що через деякий час навіть слабкі суперники нарешті навчаться грати проти такої моделі гри.

Сьогодні нарешті ми всі побачили, що таке гра Динамо під керівництвом Сьоміна. Ми побачили мляві атакувальні дії і зайву обережність усіх ланок команди, і все це вже без результату. У принципі, ці дві характеристики і є результат ідеології Сьоміна: 1) млява атака, 2) зайва обережність (читай боягузливість). Сьогодні всі нарешті відкрили очі, бо раніше закривали очі на цю лажу, бо був результат. Ця лажа виправдовувалася результатом. Сьогодні дивлячись на гру Динамо, не виникає жодних питань, чому ми вилетіли з групи Ліги Європи.

Було багато вболівальників, які захищали Сьоміна, бо він давав результат, хоч майже постійно цей результат з'являвся з натяжкою (але це їх чомусь не турбувало, бо вони повторювали, що головне результат, а гра прийде). Сьогодні, сподіваюсь, число прихильників Сьоміна зменшилось у 100 разів, а Ігор Суркіс нарешти прокинувся зі свого літургійного сна, тому що чекати наступні 4 місяці на результат наших ігор у кваліфікації Ліги чемпіонів і увесь цей час думати про Сьоміна - це занадто жорстоке покарання.