Відомий український тренер, а нині авторитетний експерт Олег Федорчук підбив підсумки першої половини чемпіонату України сезону-2024/25, склавши символічну команду турніру.
— Олеже Вікторовичу, майже всі експерти в один голос торочать, що рівень УПЛ суттєво просів. І цим виправдовують зокрема провал наших клубів на міжнародній арені. Однак, як на мене, сталося це не в поточному сезоні, а ще раніше. Одразу ж після того, як розпочалася повномасштабна війна та масово повтікали легіонери. Яка ваша думка щодо цього питання?
— Рівень УПЛ просів, звісно. Погоджуюсь, але… Знаєте, ось ця криза, а вона насамперед фінансова, бо війна може, як би це не звучало дивно, бути корисною. Звісно, якщо керівники наших клубів думають про майбутнє. Зараз можна інвестувати в український продукт. Це не так затратно, як у закордонний. Тобто, зробити ставку на виховання своїх гравців. І це має дати плоди хороші в майбутньому.
Я добре пам’ятаю період в українському футболі з 1993 по 1996 роки. В більшості наших клубів була тоді справжня катастрофа, але в саме той час почали з’являтися такі гравці, як Андрій Шевченко й Сергій Ребров. Тоді до України їхали мало кому відомі закордонні футболісти, які виросли в зірок європейського масштабу. Наприклад, Каха Каладзе, хоч він і з’явився в «Динамо» трохи пізніше, у 1998-му. Зараз наш футбол повторює той же шлях, що він вже проходив у 90-х, на жаль. Треба набратися терпіння.
— На зимову перерву одноосібним лідером пішло київське «Динамо», яке нині має досить солідний відрив від донецького «Шахтаря», а саме десять очок. Довелося днями поспілкуватися з Йожефом Сабо, і він відверто сказав, що для нього така ситуація в турнірній таблиці УПЛ стала досить несподіваною, а для вас?
— Я скажу так: першу половину чемпіонату завалив головний конкурент «Динамо». «Шахтар» явно помилився з тренером. Як можна було запрошувати на посаду головного фахівця, який ніде головним не був? (Пушич нетривалий час тренував був головним тренером нідерландського «Твенте» — прим. ред.). Дуже йому складно.
— То чи не варто Пушича звільнити?
— Мій прогноз, що Пушича звільнять. Зараз «Шахтар» — досить молода команда (середній вік 23,9 роки — прим. ред.), і їм потрібен досвідчений тренер. А не постійно другий Пушич. Знову ж таки, я вже про це говорив, він самостійно майже не тренував. Не такий наставник потрібен «гірникам». Молодій команді потрібен досвідчений наставник. Тільки так. А досвідченій команді, навпаки, інколи допомагає молодий і енергійний фахівець.
Мені ситуація з Пушичем в «Шахтарі» нагадує ситуацію в армії. До того, як потрапити на фронт, солдат проходить курс молодого бійця і ніби все знає за його підсумками, а потрапляє в окоп — і все. Стрес, шок, і людина губиться і все забуває.
І щодо «Динамо», якщо продовжити відповідати на перше питання, то воно зробило ставку на свого, на Олександра Шовковського і своїх — я про вихованців академії київського клубу. І це спрацювало, і ба більше — зберегло гроші Ігорю Суркісу, бо ж здешевило йому утримання команди, де немає коштовних легіонерів з великими контрактами. Затрат стало менше.
Великі європейські клуби роками так роблять. Хіба не вкладаються у своїх вихованців «Реал», «Барселона», «Мілан» чи «Інтер»? До речі, я саме нині в Італії, у дочки в гостях, і я вам скажу, що тут дуже популярні не легіонери, а саме свої гравці, італійці.
Якщо порівнювати команду Шовковського й команду Луческу, то відбулося два кроки догори, вперед. Гравці «Динамо» стали, мені так здається, більш мотивованими, більше віддаються на полі, дисципліна стала кращою. Так, на євроарені поки з результатами погано, але й вони будуть згодом. Не буває в садівника одразу хороших плодів, треба чекати. Хоча, в Шовковського вже є молодь, яка гучно про себе заявила. Наприклад, оборонець Тарас Михавко чи опорник Володимир Бражко. Мені приємно дивитися, як додає в майстерності Владислав Ванат.
Тому, зважаючи на все, що я вже наговорив, перше місце «Динамо» в турнірній таблиці перед зимовою перервою для мене не є несподіванкою.
— Втримає чи ні «Динамо» перевагу в плюс десять очок над «Шахтарем»? Читаємо — чи стануть кияни чемпіонами?
— Я от не пам’ятаю, щоб у нас був чемпіонат, коли якась із команд мала плюс десь і щоб вона таку фору розгубила, не втримала. І, знаєте, не надто, все ж висока конкуренція в УПЛ, якщо говорити за боротьбу вгорі, тому… Тому, так, «Динамо» має стати чемпіоном.
— А як вам результати «Олександрії», яку я б сміливо назвав командою-відкриттям першої половини сезону-2024/25.
— Я жодним чином не хотів би образити «Олександрію», але… От пригадаймо, як не так давно багато хто взагалі не вважав Ротаня серйозним тренером. Нині ж усі Руслана на руках носять, захоплюються його роботою. Ледь не великим вважають вже. І те, як відносилися до нього раніше, і те, як тепер, неправильно.
Знаєте, я б похвалив у першу чергу керівництво «Олександрії». Вони дали час Руслану, повірили у нього після не надто вдалого сезону попереднього (восьме місце у підсумковій таблиці УПЛ — прим. ред.). Бо в нас часто все навпаки: ледь тренер захитався, результати почали погіршуватися, і йому замість підтримки ставлять підніжку.
Взагалі ж, відзначати потрібно не лише роботу головного тренера, а всієї його бригади, тренерського штабу. Мене «Олександрія» здивувала насамперед тим, що демонструвала хорошу командну гру. От саме в цьому запорука її успіху, як на мене, бо високоякісних футболістів там обмаль. «Олександрія» — це типова тренерська команда, так заведено говорити.
До початку чемпіонату я не думав, що вони стільки очок зберуть перед зимовою перервою. Я думав буде 30, може, 32, але не 38 залікових балів.
Натомість, «Полісся» дещо завалило початок чемпіонату. В житомирського клубу, як на мене, є тренерська проблема. Ніяк Імад Ашур повністю не адаптується до рівня УПЛ. Команду на собі тягли Гуцуляк і Назаренко. Саме вони забезпечили відсотків 40 успіху в переможних матчах. Їхні голи, їхні передачі.
П’яте місце «Полісся», зважаючи на їхні фінансові умови, які набагато кращі ніж в «Олександрії»,рази в два-три, якщо не більше, то така позиція низькувата для них.
— Ця тренерська команда втримається на другому щаблі до кінця першості?
— Думаю, що все ж їх випередить «Шахтар». Поясню свою позицію. У першій половині чемпіонату «Шахтарю» повністю сконцентруватися на змаганнях в УПЛ заважало три фактори: єврокубки та тривалі переїзди, пов’язані з ними, й відлучення провідних гравців до збірної України.
В лютому, коли поновиться чемпіонат, «Шахтар» вже в Лізі чемпіонів не гратиме, я так думаю. Тому вже ніхто не буде скаржитися на щільний графік і недостачу часу для відновлення. Збірна ж розпочне свої виступи у відборі на чемпіонат світу-2026 аж у вересні. Тому «Шахтар» буде повністю сконцентрованим на УПЛ.
«Олександрія» опинилася на другому місці до зимової перерви багато в чому завдяки тому, що «Шахтар» і «Динамо» мали щільніший графік. Плюс, ледь не кожного другого гравця «гірників» і «біло-синіх» викликали до національної збірної чи молодіжної. Команди-донори збірної завжди страждають на внутрішній арені.
Я от згадую матч між «Поліссям» і «Шахтарем», і, як на мене, донеччани не перемогли просто тому, що в них банально не вистачило енергії. Вони за п’ять днів до поєдинку в Житомирі грали в Гельзенкірхені з «Баварією» (1:5).
— Яка команда в період з серпня до грудня вас розчарувала своїми результатами та грою?
— Для мене номер один в цьому питанні — це «Ворскла», а номер два — «Карпати». Значно більшого я очікував від львів’ян. В них там амбіції такі серйозні були до початку чемпіонату. Про єврокубки ніби навіть говорили, замахувались на них. А на ділі показали дуже нестабільну гру.
— А чи не відобразилося на грі «Карпат» звільнення Мирона Маркевича?
— Не думаю. І під орудою Маркевича в Першій лізі гра львів’ян не виглядала цілісною, респектабельною. Мене здивувало звільнення Мирона Богдановича, скажімо так, з морального погляду. Він тренував команду, і водночас запросили іншого тренера (Владислава Лупашка — прим. ред.), який три місяці просто гуляв собі по базі. Якесь незрозуміле, халатне відношення з боку керівників клубу. Морально-етична помилка.
Тренерів наймають і звільняють — це нормальне явище. Та форма, в якій звільнили Маркевича, як це все відбувалося, ну…. Характеризує керівництво «Карпат» не з хорошої сторони. Чимало в мене є до них питань.
Дещо ситуація з Маркевичем мені подібна до того, як «Шахтар» повівся з Ігорем Йовічевичем. Не минає це все безслідно для команди. Потім дисципліна починає кульгати, мотивація. Ну хіба футболісти сліпі? Вони ж розуміють, що якщо з головним тренером так можуть дозволити собі поводитися, то й з ними таке ж може статися.
— Щодо «Ворскли». В полтавському клубі теж сталася тренерська заміна, скажімо так. Спершу команду довірили Сергію Долганському, але ненадовго, і знову покликали в Полтаву Максимова. Допоможе Юрій Вільйович полтавчанам вирівняти гру та поліпшити результати?
— Максимова я чудово знаю. Ще по Першій лізі, коли він у київському «ЦСКА» починав. Він дуже емоційний та вимогливий тренер, любить дисципліну. Натомість, він не любить ротацію. Не довіряє, ігнорує молодих та малодосвідчених гравців. І саме через це в його командах часто були спади. Не вистачає повноти складу на довгу дистанцію.
Коли Максимов вперше очолив «Ворсклу», було таке, що скаржився. Мовляв, грати немає кому за команду. І при цьому їх дубль ішов на першому місці, якщо не помиляюсь.
Чи дасть Максимов імпульс «Ворсклі» зараз? Не знаю… Є такий вислів, що там, де було дійсно добре, то туди не потрібно повертатися. Погляньте на приклад Жозе Моурінью, наприклад.
Зазвичай, повернувшись до попереднього клубу, тренер не повторює свій успішний досвід. Максимов двічі завершував чемпіонат з «Ворсклою» на п’ятому місці, двічі виходив до кваліфікації Ліги конференцій. Це був хороший результат.
— В зоні перехідних матчі та вильоту нині перебувають «Лівий Берег», «Оболонь», «Чорноморець» та «Інгулець» (з 13-го по 16-те місця відповідно). Хто, як гадаєте, понизиться в класі напряму?
— Мені всі ці команди симпатичні. Щиро. Я стоячи аплодую тренеру «Інгульця» Кобіну, він прищеплює своїй команді цікавий стиль гри, неординарний. Як на мене, команда з Петрового недобрала очок так шість. Мінімум. З різних причин. Десь не пощастило, десь не дограли до кінця.
Складно давати прогноз, хто вилетить, але якщо поглянути на кадри, на склади, то саме «Інгулець» — номер один на вихід.
Решта ж команд, як на мене, рівні. «Оболонь» і «Лівий Берег» до останнього будуть між собою змагатися, хто фінішує вище. А от «Чорноморець» все ж має вибратися із зони вильоту. Там, наскільки мені відомо, все нормально з фінансами.
Побачимо, як команди посиляться взимку, якщо посиляться, звісно. Бо чув я таке, що Шищенко, наприклад, задоволений складом «Оболоні», але… Знаєте, це як бути задоволеним власником ресторану, але не рівнем його кухні, через яку в ньому немає відвідувачів. Не вистачає зараз виконавчої майстерності гравцям «Оболоні». І яким би не був класним мотиватором Шищенко, без підсилення, нічого в нього не вийде. Скоріш за все.
— Поговоримо про гравців. Хто, на Вашу думку, став головним відкриттям літньо-зимового періоду в УПЛ?
— Гуцуляк (вінгер «Полісся»), Твердохліб (півзахисник «Кривбасу»), Мартинюк (захисник «Олександрії»), Михайленко (хавбек «Динамо»), Тарас Михавко (центральний оборонець «Динамо») і Калюжний (опорник «Олександрії).
Ця шістка виконавців на мене справила найбільш позитивні враження прогресом своєї гри.
— Якщо ж говорити про розчарування, то кого б виокремили? Хто не виправдав сподівань?
— Сікан (нападник "Шахтаря»), Степаненко (опорник «Шахтаря»), Ярмоленко (вінгер «Динамо»), Бондар (захисник «Шахтаря»).
Звісно, якщо говорити про Степаненка і Ярмоленка, то їм завадили травми, але я не думав, що вони фактично випадуть з обойми своїх команд.
— Символічна збірна УПЛ за підсумками 17 турів від Олега Федорчука.
— Я візьму за основу схему 4−1−4−1. Найкращим воротарем назву Різника («Шахтар»). Щодо оборони, то зліва направо, я склав такий квартет: Дібанго («Кривбас»), я захоплююсь рівнем Івана, далі, в центрі мені подобається, як грає Кампуш («Олександрія») та Матвієнко («Шахтар»), а на правий фланг поставив би Коноплю («Шахтар»).
На позиції опорника, як на мене, найкраще виглядає Бражко («Динамо»), хоч трохи він і здав під кінець року.
В півзахисті Судаков («Шахтар») чи Шапаренко («Динамо») в центрі, обидва на рівні відіграли, а на флангах Гуцуляк («Полісся») праворуч і Твердохліб («Кривбас») ліворуч, хоч він і в центрі інколи діє. Єгора я знаю відмінно, пам’ятаю, як хотів його запросити до Другої ліги, ще коли він в аматорах бігав… На моїх очах виріс хлопчина. Яскравий приклад для молодих хлопців, як за три сезони з аматорів до рівня УПЛ піднятися.
На вістрі атаки Ванат («Динамо»). Владислав, попри чималу критику на свою адресу, є дійсно лідером атаки у своїй команді. Забив чимало (десять голів в УПЛ — прим.).
— І наостанок. Не про УПЛ. В чому причина чи причини ганебного виступу українських клубів на євроарені, звісно ж, крім тих, що лежать на поверхні? Я про переїзди, про матчі на лише умовно домашніх стадіонах, хронічну втому, на яку постійно натякають гравці «Динамо» і «Шахтаря»?
— Наші команди сильно відстають від європейських в плані тактики. В УПЛ команди практично не змінюють стиль гри ні протягом сезону, ні тим більше протягом поєдинку. А в Європі тенденції прямо протилежні.
Я тренував команди нехай і не в УПЛ, а Другій лізі, але ж професійні колективи, тому сміливо заявляю — щоб перебудувати тактику команди, схему награти нову, потрібно три місяці. Понад 90 днів кропіткої праці.
Були спалахи непогані в грі «Динамо» й «Шахтаря» в єврокубках. Кияни у кваліфікації Ліги чемпіонів добре зіграли, були непогані ігри та в донеччан, але вони самі кілька своїх ігор програли. Матч із «ПСВ», наприклад, де вели 2:0, а програли 2:3. Чисто тренерська поразка. Пушич у кінці гри замінив чомусь саме тих футболістів, у яких ішла гра — Зубкова і Сікана. В мене таке враження, що Пушич планує заміни ще до гри. Ну не працює так. Він постійно робить заміни практично в один і той же час. Ну це як взагалі? Бути тренером — це ж не бути кухарем. Вийняв яєчко через п’ять-сім хвилин в окропі й готово — варене. Ні.
А списувати все на війну простіше за все. Як на мене, більше потрібно наших футболістів критикувати, звісно ж предметно, а не просто так. В нас таке враження, що не можна журналістам і спеціалістам зайвий раз тренерів чіпати, гравців… Пожили б наші гравці в Італії, наприклад, вони б зрозуміли, що таке критика насправді. Я от днями дивився гру Серії А «Інтер» — «Комо» (2:0). Міланська команда виграла, але б ви почули, як засвистали її лідера Лаутаро Мартінеса, бо він зіграв поганенько. Критика інколи дає імпульс до розвитку.
Олександр Пупченко