Екс-форвард київського «Динамо» Максим Шацьких оцінив шанси київської команди на перемогу в чемпіонаті України.
Максим Шацьких— Максиме Олександровичу, як вважаєте, які шанси у «Динамо» на чемпіонство України?
— Які шанси? «Динамо» яким у турнірній таблиці йде? Першим з відривом у 4 очки від другої «Олександрії». Все, як кажуть, у їхніх руках, головах та все інше. Все залежить від них. Це найголовніше. Не треба дивитися, хто як зіграв. Від вас все залежить. Якщо усі матчі виграєте, то ви чемпіони.
— З «Шахтарем» буде у «Динамо» ще серйозний матч 27 квітня.
— Серйозний. Так! Як завжди. Не зважаючи на таблицю.
— Але перед класико кияни ще мають зіграти матчі.
— Так, «Динамо» чекає на поєдинок проти «Кривбасу» у Кривому Розі. Це буде також непросто. Потім будуть матчі з «Оболонню» та на Кубок із «Буковиною», а потім з «Шахтарем». Після цього можна буде дивитися на таблицю. І тоді, мабуть, уже буде більш-менш зрозуміло.
— Ви як вважаєте, Владислав Ванат утримає перше місце у гонці голеадорів УПЛ?
— Нічого не коментуватиму, не знаю. Це від нього залежить і від команди. Ванат — залежний форвард. Він не індивідуаліст. Його треба обслужити, його треба направити і все інше. Від колективу та від команди дуже багато залежить. Голи Ваната залежать від того, як середня лінія на нього гратиме? Звісно, звичайно.
— А що ви думаєте щодо півфіналів Кубка України? «Динамо» явний фаворит у парі з «Буковиною», а «Шахтар» має зіграти з «Поліссям», у якого донеччани жодного разу не вигравали.
— «Полісся» — суперник складніший, звичайно. Це не «Буковина», ясна річ. Але подивимося-побачимо. По матчу «Буковина» — «Динамо» нема чого говорити. Чи мають кияни проходити команду із Чернівців? Це навіть не обговорюється.
— А особисто для вас який Кубок України найважливіший? Може, якось по-особливому святкували виграш якогось титулу?
— Особливо не святкували. Але перший Кубок України, мабуть. Це було у сезоні 1999/2000, коли ми обіграли у фіналі «Кривбас».
— Це ж ще за Валерія Лобановського ви перемагали у Кубку України!
— Так-так! Лобановський мене брав у «Динамо».
— Ще якісь фінали були у вас такі особливі?
— Найжахливіший, який я ніколи не забуду. У матчі із «Шахтарем» за Суперкубок України–2005 я пішов п’ятим бити пенальті. У підсумку я влучив у хрестовину і не забив. То був поєдинок в Одесі. Після того матчу я сказав, що більше не піду бити пенальті.
— Саме післяматчеві?
— Так. Я той пенальті в поєдинку за Суперкубок все життя пам’ятатиму. Я після того відходив не знаю скільки часу.
— Але у матчах ви все одно потім виконували одинадцятиметрові?
— Так, саме у поєдинках потім я бив пенальті.
Дмитро Котков
