Колишній головний тренер «Динамо» Йожеф Сабо поділився думками про ситуацію у донецькому «Шахтарі».
Йожеф Сабо— Навіть не знаю, що й сказати про звільнення Маріно Пушича із «Шахтаря». Він працював у донецькому клубі не один рік, вигравши у щойно завершеному сезоні 20024/25 Кубок України і завоював бронзу чемпіонату. Можливо, треба було ще подивитись на роботу цього фахівця, хай би він ще попрацював.
Турок Арда Туран? А чому саме він? Невже більше нікого іншого немає? Я не чув про Турана нічого, та й ніде не писали, що він такий великий тренер. Навіть не знаю, хто шукає таких тренерів та гравців для «Шахтаря» і яким чином вони в нього потрапляють. Поки ж відомо, що Пушич пішов. Знаю, що десь з півроку тому ходили розмови, що Руслан Ротань нібито збирається у «Шахтар». Але у підсумку вибір зупинився на турецькому тренері. Побачимо.
— Як ви гадаєте, «Шахтарю» варто продовжувати іноземний тренерський вектор чи краще запросити українця?
— А хто з українців міг би піти на роль керманича такого серйозного клубу? Хто? Такі хлопці, у яких то «Чорноморець», то ЛНЗ, то те, то се? Нормальний і солідний тренер таке робити не буде. Ми бачимо, як німецькі чи англійські тренери роблять: залишивши той чи інший клуб, вони йдуть собі відпочивати на рік. А потім знову очолюють хорошу команду. Тож це можу порадити і нашим фахівцям. Варто зробити тайм-аут і відпочити, а за цей час подумати і подивитись, які зараз є футболісти, якою є тенденція сучасного футболу тощо. А вже потім повертатись і когось приймати. А брати команду на якихось півроку — і все? Який сенс? Виходить, тоді справа лише у грошах. «Шахтар» шукає зовсім інших тренерів. Даріо Срна цим займається. Хто запрошував Пушича? Срна.
— На початку нинішнього десятиліття ходили чутки, що Даріо Срна може стати біля тренерського штурвалу. Чи не міг би він, зважаючи на його досвід та авторитет, взятися за цю справу?
— Він не хоче. Адже розуміє, що не «потягне». Та й для чого йому брати на себе таку відповідальність, якщо він спортивний директор? Не думаю, що Срна міг би опинитись у ролі тренера. Все ж я думав, що Ротань піде у «Шахтар» — фінансово солідний клуб, де зарплата висока. Але можливо, є певні побоювання. Ти прийшов у цей клуб, тобі дають зарплату, проте від тебе вимагається виграти чемпіонат та національний Кубок, гідно виступити на євроарені. Інша справа — «Олександрія», де стабільність у вигляді четвертого чи п’ятого місця вважається теж гарним показником. А третє чи друге, як у цьому році — і поготів!
— Чи настала пора «Шахтарю» продавати Георгія Судакова, про що мова йде вже більше року?
— Давно. Вже стільки розмов щодо цього було. Писали, що ним цікавляться і в Іспанії, і в Німеччині, і всюди! Та це, на мою думку, фейки. Сто відсотків. А от хто дійсно хоче взяти Судакова? «Наполі»? Чи «Ювентус»? Навряд він туди підійде.
— Повідомлялось, що «Шахтар» встановив цінник на Судакова — 40 мільйонів євро.
— Та ні-ні-ні. Ніхто не дасть 40 мільйонів за нього. Дай Боже, щоб дали 15−20.
— Недавно відомий агент та експерт В’ячеслав Заховайло сказав, що на його погляд, реальна ціна футболіста на трансферному ринку — 10 мільйонів євро.
— Правильно сказав. Ну, може не 10, а як я вже назвав — 15−20. Втім, може Заховайло і правий. Інколи із своїм другом дивлюся матч за участю «Шахтаря» і у ході гри у мене раптом виникає питання: «А де Судаков? Він сьогодні хіба не грає?». Друг каже: «Та ні, грає. Але без м’яча». Проходить 10−15 хвилин — і тоді коментатор називає прізвище Судакова. На мою думку, футболіст має бути завжди на видноті — і в атаці, і в захисті. А от Судакова, буває, що й не бачиш. Він там десь з флангу на щось чи на когось чекає. Хоча він півзахисник і повинен діяти ефективно.
— Хто у щойно завершеному сезоні справив на вас гарне враження у «Шахтарі»?
— Важко однозначно сказати. Взяти, приміром, півзахисника Артема Бондаренка. Так, він забив 12 мячів. Але ж слід зважати на те, який у нас чемпіонат. Його загальний рівень, будемо говорити відверто, залишає бажати кращого. Поки що у «Шахтарі» таких гравців, які виокремлюються своєю грою, я не бачу. Можливо, хтось із молодих бразильських легіонерів через якийсь рік «вистрілить». А поки чекатимемо, що буде далі.
Андрій Писаренко
