Віталій Пономарьов провів прощальне інтерв’ю з представниками львівського «Руху».
Віталій Пономарьов (фото: fcruhlviv.com)— Віталію Юрійовичу, ви багато років присвятили «Руху». З вашими вихованцями ви двічі вигравали чемпіонат серед команд U-19, грали в Юнацькій лізі УЄФА. Потім очолили основну команду клубу і спочатку зберегли прописку, а потім демонстрували найкращі результати «Руху» в УПЛ. Як ви оціните цей період роботи? Що особисто для вас значить ці здобутки в клубі?
— За ці п’ять років у клубі в мене зараз є лише слова вдячності. В першу чергу — засновнику та менеджменту, всім працівникам та персоналу клубу, і, звісно, футболістам за ці роки плідної та цікавої роботи. «Рух» дуже багато мені дав і допоміг у моєму становленні як тренера. Я мав чудову нагоду розвиватись та прогресувати як тренер, і працювати з якісними гравцями. Тож я дякую кожному, хто причетний до «Руху».
Це були незабутні п’ять років роботи, під час яких сталось багато позитивних моментів. Це і два чемпіонства юніорських команд, і згодом захоплива боротьба за єврокубки. Все це ми робили з командою, яка складалась з наших юних вихованців і майже всі вони — представники західних регіонів України. «Рух» своїм прикладом показав, що можна боротись за високі цілі з власними вихованцями у складі і без роздутих бюджетів та захмарних коштів.
Клуб обрав правильний шлях розвитку і його тепер потрібно дотримуватись. Багато гравців «Руху» за ці роки стали невід’ємною частиною збірних України у різних вікових категоріях, а Олексій Сич став першим представником «жовто-чорних» у національній збірній, дебютувавши за головну команду країни.
— Під вашим керівництвом команда почала оновлюватись, з’явилося більше ігрового часу у молоді і саме тоді було обрано вектор довіри клубним вихованцям. Як проходив цей процес і чи задоволені ви підсумком цієї роботи?
— Багатьох хлопців я знав ще з дитячого віку, декого навіть з 3-го класу. Я вірив у них, знав їхні можливості й що вони здатні досягати великих результатів і боротись за високі місця на рівні УПЛ, не дивлячись на суперників. Працювати з такими гравцями — одне задоволення.
— Фундамент нинішньої команди є плодами вашої роботи. Чи спостерігатимете за розвитком «Руху»?
— Звичайно, я вболіватиму і спостерігатиму за командою. І мене цікавив не лише результат першої команди, а й те, як виступає команда U-19, як виступають команди Академії, так буде і надалі. Це дуже великий пласт роботи, яку виконали всі, починаючи від засновника клубу, і закінчуючи всіма працівниками «Руху». Це справжній клуб, а не тільки основна команда. А кожному гравцю хочеться побажати, щоб вони досягали нових висот у футболі.
— Які емоції були у вас після прощання з командою? Про що ви говорили з гравцями та персоналом клубу?
— Я попрощався з ними, поспілкувався, ми пригадали моменти, які пережили разом. Це був цікавий шлях, насичений різними емоціями, адже ми довгий час працювали разом. Завжди важко розставатися, але всі ми дорослі люди і розуміємо, що попереду в кожного свої завдання. Ця зустріч була приємною і я вдячний всім за класні роки спільної роботи.
— Яке ваше напутнє слово гравцям та вболівальникам клубу?
— Бажаю, щоб клуб далі продовжував розвиватись і вийшов на новий, вищий рівень. Аби кожен гравець продовжував прогресувати, бо всі вони — молоді та перспективні хлопці, які в майбутньому можуть досягти високих цілей та боротись за найкращі результати. Хочу також побажати і вихованцям Академії, щоб вони продовжували натхненно навчатись і тренуватись. Академія «Руху» має талановитих дітей, які з часом можуть демонструвати не лише такі ж результати, які зараз має перша команда, а навіть й кращі! Переконаний, що ці юнаки — майбутні зірочки не тільки українського, а й світового футболу.
Хочу подякувати вболівальникам за підтримку. Вона дуже важлива для футболістів, тренерів, клубу загалом. Хочеться, щоб фанати «Руху» й надалі продовжували активно вболівати за команду, пишались нею, а хлопці тішили людей чудовими результатами і яскравою грою.
Андрій Вітренко
