Колишній форвард «Ворскли» та «Олександрії» Сергій Чуйченко поділився враженнями від програшу молодіжної збірної України нідерландцям.
Сергій Чуйченко— Вже не вперше в українському футболі — як на клубному рівні, так і на рівні збірних — обставини складаються таким чином, що зазнавши невдачі у першій грі ми потім героїчними зусиллями намагаємось виправити ситуацію. Саме так і вийшло з молодіжною збірною перед поєдинком з Нідерландами.
Першу половину першого тайму українська команда вирізнялася наполегливістю, намагаючись створити щось серйозне біля воріт суперника. Здавалось, що гол може стати лише справою часу, однак не склалося. Спливала хвилина за хвилиною, і поступово ініціатива перейшла до Нідерландів. Помаранчеві стали дедалі частіше вибігати в атаку і таки домоглися свого.
Серйозної похибки у центральній зоні оборони припустився Батагов, і за це був покараний голом. Дуже прикро, що так сталося. Забивши м’яч, нідерландці отримали натхнення і до перерви могли ще раз відзначитись. Однак зробили вони це вже у другій половині зустрічі, коли ще не пройшло й години гри. Після цього молодіжка на деякий час розгубилася і суперник міг кілька разів забивати утретє. Та в усіх цих епізодах на боці українців було спортивне везіння.
Коли футболісти прийшли до тями, то стали здійснювати спроби знову наполегливо йти вперед. Проте нідерландці вміло захищались, зводячи нанівець усі намагання «синьо-жовтих». Здавалося б, після вилучення гравця помаранчевих Регера нам у більшості мало б стати полегше, однак ані цей факт, ані вихід низки свіжих гравців ситуацію не змінили.
Дуже прикро, що випустивши з рук якщо не перемогу, то хоча б нічию у першому матчі з Данією (2:3), молодіжці України доводиться достроково залишити чемпіонат Європи.
— Подібний розвиток подій український футбол переживає вже не вперше.
— Саме так. Ситуація у груповому раунді нинішньої континентальної першості не тільки мені, а й багатьом вболівальникам та спеціалістам, мабуть, нагадала події річної давнини. Маю на увазі виступ у групі чемпіонату Європи національної збірної, яка після серйозного ляпаса від Румунії зіпсувала собі перспективу виходу у наступне коло змагань. Шкода, що гіркі приклади старших збірників хлопці із молодіжки не взяли до уваги.
— Хто із гравців української команди розчарував, а хто порадував?
— Головне розчарування — Батагов. У хлопця є достатній досвід, адже він виступає зовсім не у слабкому чемпіонаті Туреччини, та й його клуб Трабзонспор є одним із провідних у країні. Однак у грі з Нідерландами він був явно не в своїй тарілці. Крім першого пропущеного м’яча Батагов був причетним і до другого. Привіз він і третій, однак добре, що арбітр це взяття воріт не зарахував.
Не кращим чином виглядали у цій зустрічі Волошин і Рубчинський, нічого не показав й Ванат. Як на мене, Унаї Мельгоса міг би використати у грі Велетня, який додав би гостроти та конструктиву атакам команди.
А от хто сподобався, так це Брагару. Цей хлопець був націлений на боротьбу, сміливо йшов вперед, нерідко загострюючи ситуацію на шляху до воріт Нідерландів. Якби усі гравці молодіжки України грали із такою наполегливістю, бажанням та завзяттям, то результат міг би бути для нас іншим.
Андрій Писаренко
