Відомий спортивний юрист Ілля Скоропашкін розібрав проблеми півзахисника «Челсі» та збірної України Михайла Мудрика.
Ілля Скоропашкін— Давайте із простішого — прецедентів. Чи бували подібні випадки, коли б футбольні клуби позивалися до футболістів, які внаслідок допінгових кейсів опинялися б поза футболом?
— Таке припущення англійського колеги є обґрунтованим. Раніше той же «Челсі» стягував солідну фінансову компенсацію з одного зі своїх гравців за допінгове порушення. У межах багаторічного та прецедентного спору цього клубу з футболістом Адріаном Муту, який декілька разів розглядався Спортивним арбітражним судом в Лозанні (2006, 2008) і оскаржувався в Швейцарському федеральному Трибуналі (2010), клуб таки домігся стягнення значної компенсації з футболіста за порушення ним контракту без належних підстав.
— Наскільки великою була цифра відшкодованих збитків і за що саме «Челсі» собі компенсував?
— Розмір цієї компенсації становив понад 17 мільйонів євро. Вона включала вартість трансферу футболіста, агентські комісійні, бонуси за підписання контракту, виплачені самому гравцю ті інші обов’язкові виплати, які клуб мусив здійснити в зв’язку з цим трансфером.
Доведена наявність в організмі гравця забороненої речовини (кокаїну), виявлений під час допінг-контролю, став юридичним фактом, що призвів до дострокового розірвання контракту клубом в односторонньому порядку. В рамках допінгової справи Муту визнав факт навмисного вживання кокаїну, посилаючись на складні особисті та сімейні обставини.
— Гаразд, це тема наркотиків. Але саме за допінг подібне траплялося?
— Існує чимало інших прикладів, коли спортсмени зазнавали фінансових санкцій за допінгові порушення. Це стосується не лише компенсаційних виплат, як у справі Муту, а й повернення призових бонусів, відшкодування витрат на підготовку, втрату спонсорських контрактів чи їх частини тощо.
Натомість, з 2004 року, коли «Челсі» розірвав контракт з Адріаном Муту, підходи до формування змісту трудових контрактів професійних футболістів суттєво змінилися.
— Чи є вже напрацьована схема, за якою клуб може сказати футболісту: заплатиш за таке й таке — ось це й ось це?
— Після численних судових прецедентів, де сторони були змушені доводити розмір фактичних збитків, клуби почали активно включати до контрактів попередньо визначені суми компенсації, які підлягають сплаті у разі порушення контракту гравцем.
Ці суми прив’язуються не лише до фактичних трансферних витрат клубу, але й враховують довгостроковий спортивний, маркетинговий та економічний потенціал гравця, а відтак зазвичай перевищують трансферну вартість футболіста на момент підписання такого контракту.
— За Мудрика заплатили 70 млн. євро. Чому ж тоді британський юрист говорить про 80 млн. фунтів?
— Ця різниця пов’язана з тим, що клуби можуть обґрунтувати свої збитки не лише самою однією сумою трансферу — тобто, того, що вони заплатили за гравця попередньому клубу. Це багато інших супутніх витрат.
Імовірно, що контракт Михайла з «Челсі» також передбачає конкретний розмір його персональної відповідальності у випадку порушення. Причому, він може істотно перевищувати суму трансферу, сплаченого англійським клубом донецькому Шахтарю.
На практиці гравці та їхні агенти, на жаль, часто не приділяють належної уваги завищеним розмірам таких компенсаційних зобов’язань, переважно через концентрацію уваги на розмірі заробітної плати, бонусів та строку контракту, недооцінюючи потенційні фінансові наслідки у разі дострокового припинення угоди з їхньої ініціативи чи за їх вини.
— Що може клуб інкримінувати Мудрику?
— Певне ускладнення для особистої позиції Михайла створює принцип об’єктивної відповідальності, закріплений у допінговому праві. Сам факт виявлення забороненої речовини у зразку спортсмена кваліфікується як порушення антидопінгових правил незалежно від вини, наміру чи необережності.
Іншими словами, для констатації факту порушення контракту з клубом достатньо наявності позитивного результату допінг-проби за відсутності переконливих доказів, що речовина потрапила до організму внаслідок відсутності провини або через непереборні обставини.
У цьому контексті будь-які публічні чи кулуарні розмови про можливу ініціативу «Челсі» щодо стягнення компенсації з Михайла мають бути для гравця серйозним сигналом для обачності та самозахисту. Особливо важливо звертати увагу на питання потенційного конфлікту інтересів, якщо юридичну допомогу гравцю у допінговій справі надають юристи, які мають зв’язки з клубом. В такій ситуації гравцю доцільно забезпечити незалежний правовий супровід, орієнтований виключно на захист його особистих інтересів як потенційного відповідача у справі проти «Челсі».
Андрій Каплун
