Новачок харківського «Металіста 1925», півзахисник Денис Антюх, пригадав період своєї кар’єри в київському «Динамо».
Денис Антюх— Ти зробив собі ім’я у «Колосі», звідки влітку 2021 року перебрався до «Динамо». Однак чи дійсно цей трансфер міг статися на пів року раніше?
— Це правда. Переговори почалися після гри з «Динамо» (2:2) напередодні зимової перерви (у тому гостьовому поєдинку 13-го туру чемпіонату України-2020/21 Антюх своїм голом встановив фінальний рахунок на табло, — прим. ред.). На той момент президенти не домовилися про трансферну ціну, і я залишився у «Колосі».
— Через кого велися переговори?
— Я з агентом Вадимом Шаблієм спілкувався, а він вже вів переговори з президентами обох клубів.
— Зрадів інтересу до тебе з боку «Динамо»?
— Звісно. (Посміхається). Я ще був молодим, а тут питають: «В „Динамо“ підеш?». Відповів: «Звичайно, що піду».
— А як влітку повернулися до цієї теми?
— Зателефонував агент та сказав: «Ти їдеш на збори з Динамо». Я: «Ок, супер! Добре».
— Як пройшов перегляд у «Динамо»? Чи була відчутною різниця у складності тренувального процесу в порівнянні з тим, через що ти проходив раніше?
— Безумовно. Це літні збори, спекотно, а в нас по два тренування. Перші три дні бігали по 20 кілометрів. Я приходив додому, їв та лягав спати. (Посміхається). Згодом втягнувся. Звичайно, там були й вищі швидкості. Тоді за «Динамо» виступало багато легіонерів. Дуже гарна команда. Плюс Мірча Луческу головний тренер.
Я старався та викладався на усі 100%. Такий шанс буває один разу у житті. Навіть собі не міг уявити можливість переходу з «Колоса» до «Динамо». Мав велику мотивацію.
— Як та хто повідомив, що ти залишаєшся у «Динамо»?
— Після зборів до мене підійшов Містер й сказав: «Ти залишаєшся у нас».
«В Динамо морально важче грати, бо від тебе постійно вимагають краще й краще»
— За першу частину перерваного сезону-2021/22 ти провів у «Динамо» лише чотири матчі. Що не склалося?
— Я так не можу сказати. Не знаю, чесно. Як кажуть: «Усе, що не робиться — на краще». Щось не вийшло. Потім перейшов до «Зорі» й далі продовжив грати.
— За «Динамо» простежується тенденція, що там дуже важко заграти футболістам, які приходять з інших клубів. При чому не важливо, легіонер це або українець. З чим ти це пов’язуєш?
— Перш за все, більше відповідальності. «Динамо» завжди бореться за перше місце у Прем’єр-лізі, потрапляння до Ліги чемпіонів. В принципі, ми й з «Колосом» два роки поспіль грали у єврокубках, але в «Динамо» на футболістів більше дивляться та слідкують. Мені здається, що морально важче грати, коли від тебе постійно вимагають краще й краще.
— А наскільки відрізнялася атмосфера в «Динамо» у порівнянні з тим таки «Колосом»?
— Я думаю, що у маленьких клубах більш сімейна атмосфера й кращий колектив, аніж у великих грандах. У «Колосі» усі добре знали одне одного та трималися разом.
— У «Динамо» тебе підтримували?
— Так, підтримували. Зі мною і Містер розмовляв, і усі інші. Казали: «Працюй-працюй, усе буде добре». Усе, як зазвичай.
— Зараз у «Динамо» певною мірою повторює твій шлях Едуардо Герреро, бо після класного періоду у Зорі не може віднайти свою гру у лавах «біло-синіх». Що ти можеш сказати про нього з досвіду спільних виступів?
— Я думаю, немає сумнівів, що в нього є футбольна якість та майстерність, адже усі бачили, як він грав за «Зорю». Гарний гравець. Як до людини до нього також взагалі не було жодних питань. Він був у колективі, усі з ним класно спілкувалися та дружили. Ми й досі підтримуємо зв’язок.
Не знаю, чому в нього не виходить у «Динамо», й чому він показує таку гру, як у «Зорі». Я вважаю, що в нього ще є шанс. Можливо, не з першого, а з другого сезону він покаже себе з найкращої сторони та почне добре грати й забивати. Тоді усі скажуть: «Дочекалися! Адаптація пройшла».
— Наскільки у «Зорі» Герреро був структурним гравцем?
— Не можу сказати, що Герреро робив на полі усе, що хотів. Звичайно, він міг десь і зміститися вліво чи право. Не було залежності від позиції центрального нападника у тому плані, що він мав перебувати суто у створі воріт та чіплятися. Можливо, у «Зорі» в нього було більше свободи дій. Однак я не знаю, які зараз до Герреро вимоги в головного тренера «Динамо».
Плюс у «Зорі» в нього була впевненість. Він забивав. Йому довіряли, й він робив результат.
— Чи не був Герреро у «Зорі» «священною коровою»?
— Усе було як завжди. Якщо він грає та приносить користь команді, то які можуть бути питання?
— Тренери застосовували до нього якийсь особливий підхід?
— Та ні. Вважаю, що такого не було. Він просто сам розумів, що добре грає та забиває, тому і є основним футболістом. Ніхто його на руках не носив. Усе справедливо.
— Яку б ти дав пораду Герреро з висоти свого досвіду?
— Не зупинятися, працювати на 100% й усе буде добре в нього.
«Зрозумів, що після травми мені буде важко в Динамо набрати кондиції»
— З ким ти конкурував у «Динамо»?
— Я переважно зліва грав, хоча й на правий фланг ставили. В команді були Віктор Циганков, Беньямін Вербич, Жерсон Родрігес ще залишався, Карлос де Пена, потім взимку Вітіньйо прийшов. Усі гарні футболісти. Конкуренція цікава та весела. (Посміхається).
— Хто найбільше враження справив своїми ігровими якостями?
— Циганков. Я вважаю, що це топфутболіст: гарна ліва нога, розумний, майстерність на високому рівні. Як бачите, перейшов до Жирони й показує хороший футбол в Іспанії.
— Як у тебе з Луческу склалися відносини?
— В мене з ним були нормальні відносини, ми спілкувалися. Усе складалося добре. Він завжди мене підтримував, давав якісь поради щодо того, як діяти у різних ситуаціях та пояснював футбольні дрібниці.
— Як ти пішов з «Динамо»?
— В мене тоді була травма, а сезон вже розпочався. Агент розповів, що є варіант піти в «Зорю» та грати. Патрік, який очолював команду, хотів бачити мене в себе. Так я опинився у «Зорі».
— Зробив вибір на користь ігрової практики? В тебе ж було ще три роки контракту з «Динамо».
— Ну, не сидіти ж мені там. Незрозуміло, як би надалі склалася кар’єра. Я розумів, що через травму вибув з обойми, бо пропустив збори й старт сезону. Тяжко було б повернутися, оскільки не мав необхідних кондицій.
«Зоря» сама вийшла з пропозицією, була розмова з тренером, повторюся, тому не шкодую про це. Я грав. Позитивний період у кар’єрі. Розумів, що можна піти в «Зорю», добре себе показати й потрапити знову до «Динамо» або якоїсь іншої гарної команди.
— З Луческу була якась фінальна розмова?
— Нічого особливого. Він знав, що я йду. Ми поспілкувалися, й він побажав мені набрати форму та грати далі.
Дмитро Вєнков
