Колишній капітан київського «Динамо» Олег Лужний пригадав протистояння з мюнхенською «Баварією» (3:3, 0:1) в 1/2 фіналу Ліги чемпіонів-1998/99.
Олег Лужний«Об’єктивно, „Динамо“ могло виграти Лігу чемпіонів сезону 1998/1999. Зупинились у півфіналі проти „Баварії“.
Навколо першого київського матчу був шалений ажіотаж. Перед грою мені телефонували всі, хто тільки міг, щоб знайти квиток. Я не міг задовольнити всі запити. Та й ніхто не міг. Попит перевищував можливості стадіону. 100 тисяч на трибунах „Олімпійського“, ще 100 стояло навколо й хотіли пройти хоч якось. Гадаю, половина країни хотіла того вечора бути з нами. Все горіло навколо цієї події. Стадіон ревів і гнав нас уперед.
Ми були нічим не гіршими за „Баварію“. У київському матчі самі привезли собі проблеми. Перемагаючи 2:0, а потім 3:1, пропустили два необов’язкові голи. Мені часто траплялася думка, що в усьому винен наш голкіпер Шовковський. Так, він справді результативно помилявся. З дуже далекої відстані, приблизно із 40 метрів, забив Тарнат. А щодо гола після штрафного Еффенберґа — там неправильно стояла стінка. Це теж провина голкіпера.
Однак, я вважаю, моменти з пропущеними голами варто розглядати на глибшому рівні. Звідки з’явилися ці епізоди? Два з трьох — після помилок захисника Каладзе. Він заробив один зі штрафних у наші ворота. А третій гол — „обрізав“, і пішла швидка атака, на фініші якої Янкер про-давив Головка та забив із кількох метрів. Каха любив швидкість, реактивні машини. Він іноді плутав трасу від нашої бази в Кончі-Заспі до Києва з треком для „Формули-1“. Так і в матчі з „Баварією“. Треба було зіграти простіше, без наворотів. Ціна помилки надзвичайно велика.
Хоча ми ще мали дуже хороші нагоди забити — і в Києві, і потім у Мюнхені. Я про моменти Косовського, Шевченка, Белькевича. Ми могли забити із супергольових ситуацій і взагалі не згадувати наші огріхи в обороні.
Цікаво, що головний тренер „Манчестер Юнайтед“ Алекс Ферґюсон, коли журналісти запитали його, проти кого хотілось би зіграти у фіналі, сказав публічно: „Тільки б не з київським Динамо“. Мені здається, він просто не розумів, як проти нас грати — надто важко „прочитати“. Ми були дуже незручним суперником для всіх. „Юнайтед“ у тому сезоні на останніх секундах вирвав перемогу в „Баварії“ у фіналі Ліги чемпіонів. Того року вони також виграли Кубок Англії та Чемпіонат. То був перший та на тривалий час єдиний „требл“ в Англії. І уявіть, Ферґюсон не хотів грати проти нас. Це теж багато про що свідчить.
Після програного півфіналу „Баварії“ ніхто між собою не сварився. І Лобановський не підвищував голос. Усі чудово розуміли, який шанс ми втратили і що іноді у футболі так трапляється. Ти не завжди перемагаєш, навіть коли перемога так близько. Боляче. Навіть через роки. Однак змінити нічого не можна», — написав Лужний на сторінках своєї автобіографічної книги «Без компромісів. Чесна історія нашого футболу».
