Екс-футболіст київського «Динамо» Микола Морозюк поділився враженнями від вчорашнього матчу своєї колишньої команди з мальтійським "«Хамрун Спартанс»" (3:0) у 2-му кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів.
Микола Морозюк— Я був впевнений, що «Динамо» виграє цей матч. Стартові хвилин ще більш-менш господарі трималися, навіть був у них... Чесно, я от ніяк не запам’ятаю назву команди, як їх там?
— «Хамрун Спартанс».
— Буду називати їх просто «Спартанс». (Посміхається). Був у цієї команди непоганий шанс забити киянам в дебюті гри, але на тому їх запал і згас. Досить швидко, ледь не у наступній атаці, вдалося забити Ванату й одразу стало спокійніше. «Спартанс» цей заспокоївся. (Посміхається).
Як для першої офіційної гри в сезоні для «Динамо», а після зборів грати завжди, вкочуватись не дуже просто, то зіграли хлопці дуже непогано, загалом. Треба ж ще враховувати погодні умови, а припікало на Мальті десь під 35−37 градусів.
— Вас не здивував стартовий склад «Динамо», де на знайшлося місця Миколі Шапаренку та Володимиру Бражку?
— Те, що не вийшов основі Шапаренко — для мене сюрприз, але… Ми ж не знаємо всіх нюансів. Різні моменти бувають, можливо програв конкуренцію, можливо через те, що в одній з контрольних ігор на зборах червону картку він отримав (мова про товариську гру проти хорватського «Осієку» (0:1), яка навіть не була дограна до кінця, через штурханину між динамівцями та їх суперниками, — прим. ред.).
Натомість відсутність у старті Бражка для мене несподіванкою не стала, бо в минулому сезоні, у кінцівці, Коля Михайленко на позиції опорника відіграв досить впевнено.
— Як на мене, у грі найкращим був Віталій Буяльський. Кого б ви назвали MVP?
— Якщо подивитися на статистику, то, можливо, так воно і є, Віталій — найкращий. Буяльський віддав гольову передачу спершу, згодом забив сам, хоч і не без допомоги рикошету.
Взагалі ж, як на мене, всі динамівці зіграли досить рівно. Ніхто не випадав з гри. Ніхто нижче свого рівня не зіграв.
Дубінчак був активним. Тимчик багато бігав, обсяг роботи виконав колосальний, відпрацював по всьому флангу, але не вистачає йому якогось креативу… От дивився трансляцію і кричав — давай, під себе, прибери ж ти того грався! А в нього, якось забагато однотипних рішень було. Мене це трошки дратувало, але в цілому — він молодець.
— Після перемоги 3:0 на Мальті гра-відповідь у Любліні перетворюється фактично на формальність. Чи не варто на неї Олександру Шовковському випустити, скажімо так, дублюючий склад. Чи шанси у «Спартанс» ще якісь все ж є?
— Ви ж, напевно, знаєте, що шанси завжди є, навіть, коли їх немає. Але шанси, якщо вони й все ж і є у «Спартанс», то вони максимально мінімальні. Це — по-перше. А по-друге, не думаю, що Шовковський виставить дубль на матч-відповідь. Гравцям основного складу потрібно увійти в ритм, бо товариські матчі, то одне, а офіційні — геть інше. Треба хлопцям відчути рівень відповідальності. Потрібно набивати руку, скажімо так, й крок за кроком готуватися до наступних раундів кваліфікації, до наступних суперників.
— «Динамо» зразка тих часів, коли там грали ви та кєнти Мілевський і Алієв, з яким би рахунком виграли у команди рівня «Хамрун Спартанс»?
— Зараз модно, деякі ексгравці розказують, що от би ми, от би ми… Пам’ятаєте матчі «Динамо» проти «Дрогеди» у кваліфікації Ліги чемпіонів? Ми в тому протистоянні ледве-ледве ноги винесли (перемога у матчі в Ірландії 2:1 й валідольна нічия у Києві 2:2, — прим. ред.). Немало критики тоді вислухали на свою адресу…
З такими командами, як «Дрогеда», як «Спартанс», дуже важко грати на їх полі. Це не «Манчестер Юнайтед», припустімо, на матч з яким не потрібно знаходити додаткової мотивації. А от з такими командами-карликами, ноунеймами…
Я особисто вперше днями про цей «Спартанс» дізнався, хоч я ж у футболі завжди, цікавлюсь, дивлюсь, слідкую, важко.
Розумієте, таким командам немає чого втрачати у поєдинках з клубами рівня «Динамо». Для динамівців це був просто матч, звичайний, черговий, а для них — ледь не гра всього життя.
Звісно, я б міг сказати, що ми з Мілевським та Алієвим ще в першому таймі розкатали б їх 5:0. Можливо так, можливо і ні. Не зовсім коректно, а може й не коректно взагалі порівнювати те «Динамо» і теперішнє. Подзвоніть Блохіну, він би, певно, почав сміятися, якби таке спитали. (Посміхається).
— Попереду в «Динамо», хоч ще формально не пройшли «Спартанс», наврочити не хочу, у третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів буде кіпрський «Пафос» чи ізраїльський «Маккабі» з Тель-Авіву, які у першому матчі розійшлися мировою 1:1. Обидва клуби, мені так видається, теж не є непрохідними. Ви що скажете?
— Обидва суперники, що кіпріоти, що ізраїльтяни, по зубах «Динамо». Трохи сильніше виглядає «Маккабі», як на мене, але і з «Пафосом», якщо вийде він, киянам теж легко не буде.
Однак, я вірю, що кияни все одно пройдуть до наступного, вирішального раунду кваліфікації Ліги чемпіонів, а там — побачимо, з ким випаде грати.
Віктор Глухенький
