Відомий тренер і колишній футболіст Володимир Шаран пригадав період роботи в «Минаї» і поділився думками щодо його зникнення з футбольної мапи України.
Володимир Шаран— Коли ми у сезоні-2022/2023 посіли 8-е місце у Прем’єр-лізі, це було серйозне досягнення з боку тренерського штабу разом із керівництвом клубу на чолі з президентом і, звичайно ж, наших футболістів, яких ми зібрали буквально перед самим чемпіонатом, — вважає фахівець. — Я знав, що це буде найвищим успіхом «Минаю», і був впевнений в цьому. Для мене ж той сезон був найважчим за всю мою тренерську кар’єру, враховуючи період роботи в «Олександрії» та трішки у «Карпатах». Чому був найважчим? Тому що стосовно «Миная» було чимало усіляких розмов: про різні незрозумілі матчі, про умови. Все це було до мого призначення. Тоді разом з моїм тренерським штабом дали згоду працювати у закарпатському клубі, адже хотіли себе перевірити: чи зможемо ми усі ці чутки трансформувати в позитив, аби довести, на що спроможні. Це була головна мета. Коли ми йшли в «Минай», то добре знали, що не заробимо грошей, матимемо ризик «вилетіти» з Прем’єр-ліги або ж грати у перехідних матчах. Однак у турнірному плані цього не сталося. До розставання з елітою та перехідних ігор справа не дійшла, і для нашого тренерського штабу це справді стало досягненням. Ми довели, що спроможні працювати на результат.
— Як відреагували, коли дізнались, що «Минай» остаточно знімається з чемпіонату першої ліги?
— Я розумів, що це було очікувано. Поясню чому. До мого приходу у цю команду мене запрошували до неї двічі, і кожного разу я говорив, що не хочу до неї йти. І лише з третьої спроби, зустрівшись керівництвом клубу та особисто з президентом Валерієм Пересоляком, дав згоду. Тоді я висловив своє бачення щодо організаційних умов. Тобто аби досягти того чи іншого результату, потрібно «таке-то, таке-то і таке-то». І це, повторюсь, торкалось не стільки фінансових питань, скільки організаційних. Я сказав, як саме звик працювати. І це торкалось таких речей, як футбольні поля, екіпірування тощо. Тобто це ті дрібниці, про які тренер взагалі не повинен думати. Так от, тоді керівництво довго думало і все ж дало згоду, чим дало зрозуміти, що спроможне робити все для того, аби досягти результату. Результату ми досягли, проте я бачив, що це було дуже і дуже важко. І тому не хотів продовжувати контракт на наступний сезон-2023/2024. Але враховуючи запевнення керівництва та інші фактори (зокрема, важливу роль зіграла і згода асистентів), ми все ж вирішили залишитись. Хоча я відчував, що нічого хорошого у «Минаї» не буде. Так воно і вийшло.
Розумію, що є і моя вина в тому, що у першому колі того чемпіонату у команди не було жодної перемоги. Я людина самокритична, і це добре розумію. Та все те, що було у «Минаї», не сприяло впевненості у завтрашньому дні. Виникло чимало різних проблем, особливо коли не було результату. І вже тоді я розумів, що ця команда не надовго. Було видно, що у клубі не було бажання чогось досягати і тримати команду на тому ж рівні, який був у сезоні-2022/2023. Дуже прикро, що все так сталося. Але... У президента клубу був азарт, коли «Минай» перемагав. Спочатку були успіхи у чемпіонаті області, потім була друга ліга, перша і вихід у Прем’єр-лігу. Валерій Пересоляк є хорошою людиною і людиною слова, тоді він був окрилений цим сходженням і прагнув допомагати подальшому розвитку. Та він, як і всі інші президенти клубів, хоче позитиву, і ми це прекрасно розуміємо. Тож мені здається, що якби не війна у країні та інші ситуації, у «Миная» все було б нормально.
В’ячеслав Кульчицький
