Колишній вінгер київського «Динамо» Беньямін Вербич поділився думкою щодо нинішнього стану «Шахтаря» та команди Олександра Шовковського на тлі їхніх виступів у кваліфікації єврокубків.
Беньямін Вербич— Скоро «Шахтар» зіграє з твоїм колишнім клубом «Панатінаїкосом» у третьому раунді кваліфікації Ліги Європи. Як гадаєш, які шанси мають донеччани у протистоянні з грецькою командою?
— Я дивився матчі «Шахтаря» з «Бешикташем», тому можу сказати, що «гірники» — дуже хороша та сильна команда. Тому з «Панатінаїкосом» буде рівна гра. Але, думаю, перевага на користь «Шахтаря» в цьому протистоянні все-таки присутня — десь 60/40.
— Хто тобі сподобався серед гравців «Шахтаря»?
— Лівий та правий фланги атаки — це Кевін та Аліссон. Дуже потужні гравці. Також відзначу правого захисника Вінісіуса Тобіаса. Дуже хороша команда, дуже.
— А сам кого будеш підтримувати в матчах «Шахтаря» з «Панатінаїкосом»?
— Ну, звісно, я не буду підтримувати «Шахтар», бо я динамівець! «Панатінаїкос» — це моя команда, а «Шахтар» — взагалі ні, хоча вони й сильніші, як на мене.
— Був здивований, коли дізнався, що Арда Туран, який пограв за «Атлетіко» і «Барселону», став головним тренером «Шахтаря»?
— Так, тут я, звісно, здивувався. Взагалі не очікував такого. Напевно, хорошу роботу зробив спортивний директор «Шахтаря» Даріо Срна (посміхається).
— Перший рік у «Панатінаїкосі» ти отримував багато ігрової практики, а до чемпіонства вам не вистачило всього п’ять очок. А що сталося потім? Чому з часом ти став усе менше грати за «Панатінаїкос»?
— У перший рік я багато грав, але нам з «Панатінаїкосом» не вдалося виграти чемпіонство. Почався пресинг і тиск від фанатів, бо вони довго чекали на золото (востаннє «Панатінаїкос» ставав чемпіоном Греції ще в сезоні-2009/2010 — ред.). Нам не пощастило тоді. Мені завжди буде шкода, що ми так і не виграли чемпіонство.
Уже в другий рік почалися проблеми: я травмувався, і якось не щастило загалом. Після Євро-2024 я повернувся в «Панатінаїкос» і бачив, що там на мене не розраховують. Хоча вони й говорили, що розраховують, але я все розумів. Мене не відпустили в інший клуб, через що ми посварилися, і я фактично не грав півроку.
І потім я знайшов нову команду — «Левадіакос». Можливо, там і не такий рівень, як у «Панатінаїкосі», але я зіграв там у другій частині сезону-2024/2025, і мені все сподобалося. Власне тому я і продовжив контракт з ними.
— У «Панатінаїкосі» ти перетинався з двома колишніми зірковими бразильцями «Шахтаря» — Бернардом і Тете. Що можеш сказати про їхній рівень?
— Ну, ви ж самі знаєте, що Бернард пограв в АПЛ за «Евертон» і провів немало матчів за збірну Бразилії. Бернард — хороший хлопець, він став моїм другом. А як футболіст — це взагалі магія, дуже технічний гравець.
З Тете я теж перетнувся. Він хороший пацан, має майстерність і все таке, але якщо обирати між ними, то Бернард мені більше сподобався.
— Ще нещодавно ходили розмови про можливий перехід вінгера збірної України і «Полісся» Олексія Гуцуляка в «Панатінаїкос». У клубі щось говорили про це?
— Та нічого не говорили. Я теж бачив, що писали про інтерес до Гуцуляка, але більше нічого не знаю.
— Також у ЗМІ була інформація про твій другий прихід у «Динамо» якраз взимку 2024 року. Чи дійсно у тебе була можливість повернутися до Києва?
— На це питання я не можу тобі відповісти, вибач. Це таке питання… Можу лише сказати, що я дуже люблю «Динамо».
— А в майбутньому твоє повернення в «Динамо» можливе?
— Я ніколи не відмовлюся від «Динамо». Це моя команда, це мій дім. Якби не війна, то все було б інакше. Шкода.
— Тобто якби не війна, ти б і досі міг виступати за динамівців Києва?
— Так, цілком можливо. Мені все подобалося в «Динамо». Думаю, що в цьому клубі я провів найкращі роки своєї кар’єри.
— Ну ось, динамівські вболівальники тебе якраз згадують як одного з останніх легіонерів у клубі дуже хорошого рівня. Тому, думаю, твоє повернення в «Динамо» дуже потішило б їх.
— Дякую, це дуже приємно чути.
— Як ти оціниш шанси «Динамо» цього року вийти до основного етапу Ліги чемпіонів?
— Я знаю, що вони зараз гратимуть з «Пафосом». Також бачив жеребкування, що далі на «Динамо» може чекати «Лех» або «Црвена Звєзда». Буде важко. Однак зараз у «Динамо» доволі багато молодих, хороших футболістів. Маю на увазі Ваната і Бражка. Та й Шапаренко — це лідер команди. Вони мені дуже подобаються. Думаю, що в них є варіанти поїхати в чемпіонат, який сильніший за український.
Майстерність у нинішнього «Динамо» точно є, але все буде залежати від того, в якому стані підійдуть гравці до конкретної гри. Та ж «Црвена Звєзда» — це дуже серйозний суперник. Думаю, що саме з ними «Динамо» гратиме в плей-оф кваліфікації Ліги чемпіонів. Буде дуже цікаво.
— Який твій найяскравіший спогад від гри за «Динамо» в Лізі чемпіонів?
— Це гра на «Камп Ноу» проти «Барселони» (1:2) восени 2020 року. Пам’ятаю, які дива творив Нещерет у воротах. Тоді ще Вітя Циганков забив. Була рівна гра, нам зовсім трохи не вистачило. Тоді ж я вперше зіграв проти свого кумира — Ліонеля Мессі. Пам’ятаю, що тоді Луческу взяв футболку Мессі. Я трохи розізлився на це (посміхається). Я теж хотів! Але зрозуміло, що у Містера перший вибір.
— А ось на Євро-2024 у 1/8 фіналу ти в складі збірної Словенії перетнувся з іншою легендою футболу — Кріштіану Роналду. Тоді ви поступилися португальцям лише в серії післяматчевих пенальті, показавши дуже непоганий рівень супротиву. Раптом не взяв тоді собі футболку Роналду?
— Ні, не брав. У мене є футболки Піке, П’яніча, Де Йонга, Бонуччі та бразильця Артура. На Євро-2024 помінявся футболками лише з Тадичем та Делейні. Зі збірної Португалії ніхто не хотів мінятися. Я просив Бернарду Сілву, але він відмовився — сказав, що це футболка для дружини.
— А взагалі, які спогади у тебе лишилися від виступу зі збірною Словенії на Євро-2024?
— Дуже хороші емоції. Ми зі Словенією вперше в історії вийшли з групи. Для нас це було велике досягнення. Шкода, що програли Португалії в серії пенальті. Ми дуже погано пробивали, зокрема і я схибив. Але загалом наша збірна добре себе показала на турнірі. Тепер будемо старатися потрапити на чемпіонат світу-2026.
— А чи слідкуєш за виступами збірної України?
— Авжеж слідкую. В України дуже хороша команда зараз. Там є такі класні молоді гравці, як Бражко, Судаков, Ванат. Думаю, що в майбутньому українській збірній є на кого розраховувати. В України є й хороші досвідчені гравці, як Циганков, Шапаренко, Довбик, Яремчук. Це футболісти високого рівня.
Можливо, зараз щось і не виходить у команди, але вони з таким складом мають потрапляти на кожен розіграш чемпіонату світу і чемпіонату Європи — й уже там себе проявляти.
— Що можеш пригадати про Іллю Забарного, якого зараз активно сватають у клуб переможців Ліги чемпіонів — ПСЖ?
— Ілля Забарний! Йому тоді було 17, а він прийшов на тренування, ніби вже 10 років грає за першу команду «Динамо». Відразу була помітна його впевненість. Ми всі в команді зрозуміли, що Забарний вже незабаром перейде в хороший європейський клуб. Думаю, в нього все має вийти в ПСЖ.
— Ти свого часу встиг пограти разом з Русланом Ротанем, який завершував кар’єру в «Динамо». У минулому сезоні Олександрія під його керівництвом посіла друге місце в чемпіонаті України, після чого він очолив Полісся. Яким ти пригадуєш Ротаня? Чи були помітні в ньому тренерські задатки ще тоді?
— Так! Ми з ним пограли десь півроку. Ротань уже тоді міг сказати гравцям на полі, хто куди має рухатися, як треба діяти, постійно підказував. Ротань вже дуже класний тренер, але в майбутньому може стати ще кращим. Бажаю йому удачі в наступному раунді Ліги конференцій!
— Наостанок: що б ти сказав уболівальникам київського «Динамо», якби в тебе була така можливість?
— Я сумую за «Динамо» — це однозначно. Мені було дуже приємно грати за цей великий клуб за вашої підтримки. У першу чергу хочу, аби вся ця ситуація якомога швидше завершилася, і ви могли повернутися на трибуни.
Владислав Лютостанський
