Після матчу 4-го туру чемпіонату України «Динамо» — «Полісся» (4:1) асистент головного тренера гостей Сергій Кравченко висловився про гру і результат.
Сергій Кравченко (фото: facebook.com)— Ви буквально вчора вранці повернулися з виїзного матчу проти «Фіорентіни» у Лізі конференцій. Як такої підготовки не було — лише вечірнє тренування. Чи можна сказати, що саме єврокубковий поєдинок став своєрідною підготовкою до сьогоднішнього матчу з «Динамо»?
— Підготовки як такої не було, але й «Динамо» перебувало в тих самих умовах. Та сама історія з логістикою — потяг, автобус. Було б неправильно казати, що ми не підготувалися, а вони підготувалися. Логістика справді важка, і ми не раз це наголошували. Але ми вирішили: жалітися не будемо. Це неправильно. Ми хочемо грати в Європі, прагнемо туди потрапляти, а отже маємо бути готові до такого графіку. Особливо зараз, коли через війну все набагато складніше. Якби її не було — сіли би біля літака, прилетіли, і все було б просто.
— Я не вперше помічаю: команда впевнено починає гру, нав’язує свій футбол, забиває, а потім ніби губиться — з’являється брак у передачах, зникає впевненість і жага до голів, накопичуються помилки. У матчі з «Динамо» це було особливо помітно: ви пропустили після помилки голкіпера, а далі пішла хвиля голів. Був навіть момент, коли у суперника відбулася заміна, а ваші хлопці в цей час стояли на полі з опущеними головами — виглядало так, ніби вони здалися і не намагаються відігратися.
— Так, погоджуюсь: після пропущеного гола й одразу пенальті ми розгубилися. Це психологія. Але до голу «Динамо» ми повністю контролювали гру, все було під нашим контролем. Дуже класний відрізок у нашому виконанні: і моменти були, і удари. А потім — ця прикра помилка, частина футболу, що зробиш. Далі пенальті… Я ще не переглядав епізод, але те, що бачив на полі, і що кажуть — таких пенальті можна дати двадцять за гру. Просто рука на спині. Це смішно. Але ж «Динамо» — вдома тяжко, треба…
У Європі ситуація інша: згадаймо «Фіорентину». Скільки було моментів, коли Назаренка штовхали у спину, били — і жодного пенальті. Тут — навпаки. Може, я й помиляюсь, але за динамікою матчу його не мало бути. Нас це надламало, хоч не повинно було. Ми мали продовжувати грати, а не опускати голову. Шанси були, моменти були. Якби забили — можливо, що переламали б хід матчу.
— Про що говорили у роздягальні? Чи планували змінювати початковий план на гру? Бо буквально трішки відіграли, а опісля зробили потрійну заміну.
— Хотіли продовжувати грати так само. Сказали хлопцям лише заспокоїтися. Так, програємо 1:3, але ще є час. Мали грати так, як і на старті, бо перші 30 хвилин складалися добре. Ми мали всі шанси переламати хід матчу, якби нам вдалося зберегти той футбол, який ми показали на початку. Як мінімум, відігратися і претендувати на нічию. Але не вийшло. Не можу сказати, що другий тайм у нас вийшов. «Динамо» грамотно діяло по рахунку, використовуючи контратаки. Дуже прикро, насправді.
— Під час вашої відсутності через матчі в Лізі конференцій клуб зробив два підписання — Велетня та Шепелєва. Сьогодні ми побачили дебют першого. Як оціните це підсилення? У якому вони фізичному стані?
— Детально вивчити хлопців ще не встигли: вчора було лише легке вечірнє тренування. Але з Велетнем проблем немає — він грав і тренувався у Колосі. Шепелєв певний час був без команди, але він дуже фізично сильний. Не думаю, що йому знадобиться багато часу, щоб набрати форму. Ми навіть планували сьогодні дати йому дебютувати, але заміни вийшли вимушеними: спочатку Михайліченко попросив заміну, потім Сарапій. Тому Шепелєв не з’явився, але впевнений — обидва нам допоможуть.
— Цікаво, що підсилення відбулося вже після вильоту з Ліги конференцій. Тепер фокус винятково на УПЛ?
— Так, зараз наш головний фокус — Українська Прем’єр-ліга. Маємо наздоганяти конкурентів. Ми багато розгубили — і це наша провина. Будемо працювати, щоб набирати очки.
Катерина Бондаренко
