Півзахиснику «Металіста 1925» Раміку Гаджиєву у понеділок було проведено операцію в Німеччині. Вона пройшла успішно, і тепер футболіста очікує непростий, але чітко спланований етап відновлення.
Рамік Гаджиєв (фото: metalist1925.com)— Раміку, перш за все, як ти почуваєшся після операції?
— Дякую, почуваюся нормально. Стан вже покращився — набряк зменшився і тепер такий самий, як і до операції, але лікарі кажуть, що це добре. Я вже трохи можу рухати ногою, і це потроху додає впевненості. Дуже приємно що президент «Металіста 1925» Богдан Бойко, спортивний директор Микола Шамардін супроводжували мене в Мюнхен, а керівник департаменту спортивної медицини клубу Іван Попов був присутній на операції й зараз також перебуває зі мною.
— Що сказали лікарі — наскільки все було складно?
— Сказали, що нога може ще боліти, але сама операція пройшла добре. Наскільки вона була складною — важко сказати, я в цьому не дуже розбираюсь. Головне, що все вдалося, і тепер усе залежить від часу та реабілітації.
— Які у тебе умови для лікування?
— Умови дуже хороші. Я ще в клініці, де мені робили операцію. Тут постійний нагляд, гарне харчування, допомагають фізіотерапевти. Уже почали з ними легку роботу — пробую ходити.
— Згадай момент травми. Що ти відчув у перші хвилини?
— Я одразу зрозумів, що все серйозно. Було відчуття сильного хрусту в нозі й гострий біль. Я навіть не міг ворухнути ногою чи самостійно піднятись. Уже тоді зрозумів, що це щось важке… Хоча, наскільки саме — ще не знав.
— Наскільки морально складно прийняти цю паузу, особливо зважаючи на хороший старт сезону?
— Морально важко буде пізніше. Перші дні вже якось прийняв усе — зрозумів, що треба йти вперед, інакше не можна. Але коли мине місяць, другий, третій, коли почну реально сумувати за полем — от тоді буде непросто. Та я налаштовуюсь лише на краще і вірю, що повернусь сильнішим.
— Хто підтримав тебе найбільше у ці дні?
— Найперше — родина. Мама і тато одразу приїхали до мене, були поруч. Велика подяка клубу, керівництву, команді — всі підтримували, і це дуже допомогло. Також отримав безліч повідомлень від уболівальників. Я усе читаю. Щиро дякую кожному за слова підтримки — вони дуже важливі. Хочу сказати: усе буде добре, я повернусь ще сильнішим.
— Наскільки важливо відчувати, що клуб і команда поруч?
— Це справді важливо, і я дуже ціную це. Але ще більше я хочу, щоб команда продовжувала рухатися вперед, перемагати, тримати рівень. А коли я повернусь — разом боротимемось за медалі й будемо серед лідерів.
— Що вже відомо про перші етапи відновлення?
— Перший місяць — на милицях, на ногу поки ставати не можна. Потім поступово почну навантажувати, але все ще з опорою. Далі вже будемо дивитися по ходу відновлення. У нас у клубі є фахівці, які все правильно спланують та організують.
— Як налаштовуєш себе на реабілітацію?
— Я налаштований максимально серйозно. У мене немає іншого вибору — потрібно прийняти ситуацію і зробити все, що в моїх силах, щоб якнайшвидше повернутися. Хочу повернутися не просто здоровим, а ще кращим, ніж був.
