Жозе Моурінью: «Я ніколи не вважав себе генієм. Можливо, трохи провокатором»
Мені пощастило у моїй кар’єрі тренувати багатьох грандів: «Реал Мадрид», «Інтер», «Манчестер Юнайтед», «Челсі». «Бенфіка» — це гігант. І в цьому сенсі гігантський клуб тягне за собою величезну відповідальність, величезні очікування — все це гігантське. Але це саме той виклик, який мені потрібен.
Коли я покинув «Порту», мій перший європейський матч в якості тренера «Челсі» відбувся проти «Порту». «Стемфорд Брідж» — це стадіон, де я виграв три чемпіонства Прем’єр-ліги; я створив історію з «Челсі». «Челсі» належить до моєї історії, я належу до історії «Челсі». Але це футбол. Вони хочуть вигравати, я хочу вигравати. Я усвідомлюю, де я знаходжуся.
Я сьогодні кращий, ніж був раніше. Я думаю, що тренер стає кращим після того, як набув багато досвіду. Головна відмінність, яку я в собі бачу, полягає в тому, що, можливо, спочатку я був більш егоцентричним, і я змінився. Я відчуваю себе більш альтруїстичним, відчуваю, що я у футболі, щоб допомагати іншим, а не собі. Потрібно допомагати своїм гравцям більше, ніж думати про те, що станеться в моєму житті. Я більше думаю про клуб, більше думаю про радість уболівальників, більше, ніж про себе.
Я ніколи не вважав себе генієм. Можливо, трохи провокатором, але ніколи дияволом. Генієм? Ніколи. Звичайно, я завжди відчував, що маю природні здібності, які розвинув, щоб стати хорошим менеджером, як і багато великих гравців.
У моїй кар’єрі були матчі, в яких я відчував, що виграв; що це сталося завдяки мені, бо були моменти, рішення та стратегії до або під час матчу, які змінювали все. Це змушувало тебе відчувати, що «я виграв [нам] гру». Але я ніколи не вважав себе генієм. Я завжди відчував себе частиною команди, і що гравці важливіші за мене, що я був поруч, щоб допомогти їм.
