Вчора, 13 жовтня, збірна України з рахунком 2:1 обіграла команду Азербайджану в своєму черговому матчі відбірного турніру ЧС-2026. Про цей поєдинок і перспективи «синьо-жовтих» у боротьбі за потрапляння на Мундіаль сайту Sport.ua розповів авторитетний вітчизняний тренер, футбольний експерт Олег Федорчук.
Олег Федорчук— Олеже Вікторовичу, локальне завдання збірна України виконала?
— Якщо подивитися на турнірну таблицю, то нічия Ісландії та Франції ускладнила нам життя. Але те, що в минулій спарці «синьо-жовті» взяли максимум, це дорого коштує. Втім, суперництво за потрапляння на чемпіонат світу в нашій групі тільки починається.
— Ви задоволені тим футболом, який продемонструвала збірна України в грі з Азербайджаном?
— У мене залишилося дуже багато питань. Особливо після забитих нами м’ячів. Починалася тотальна ігрова перевага, нехай не ображаються на мене азербайджанці, аутсайдера європейського футболу. Рейтинг ФІФА це красномовно демонструє (Україна — 28-а, Азербайджан — 124-й). Якщо такий суперник виглядає переконливо, це говорить про клас в цілому українського футболу і, зокрема, збірної. Радіти цій перемозі, звичайно, потрібно, але стримано і тільки безпосередньо результату.
— Склалося враження, що коли ми віддавали м’яч супернику, то дуже багато йому дозволяли поблизу нашого штрафного майданчика. Чому?
— Ми не вміємо грати на нуль. Якщо збірна України має мандраж при обороні і не може чисто відібрати м’яч, знову ж таки, при всій повазі до опонента, в суперництві з Азербайджаном, це говорить про те, що ми повинні стримати апетити в плані завоювань збірної України. Це катастрофа, якщо в такій грі за рахунку 2:1 ми випускаємо захисників.
— Тому така нервова і вийшла кінцівка матчу?
— Так. Ми повинні чітко розуміти, що для нас вже немає аутсайдерів. Ця тенденція стосується не тільки України. Ви подивіться на Косово, Фарерські острови, які, до речі, в останньому турі обіграли Чехію, раніше Чорногорію. У середняків, які ще недавно могли дозволити собі зіграти не в повну силу з такими супротивниками, такі номери вже не проходять.
Проблем у нас багато, проте я б відзначив бойові якості не тільки тренерського штабу «синьо-жовтих», але й команди. Оскільки критики було багато і заслуженої, але збірна виконала поки що головне завдання, взявши максимум очок у двох стратегічно важливих поєдинках.
— Малиновський приємно дивує другий матч поспіль. З чим пов’язана така результативна гра (3+1 у двох матчах) нашого півзахисника?
— У Руслана, на мій погляд, відкрилося друге дихання. Думаю, це пов’язано з якісною клубною роботою гравця. Найголовніше, що Малиновський довів багатьом скептикам і фахівцям, у тому числі таким, як я (посміхається), що фактор професіоналізму, чесного ставлення до роботи перебиває закономірні речі, такі як старіння організму. Тому ми можемо тільки порадіти за Руслана. Молодець!
— Він для вас найкращий у минулій грі?
— Це журналісти придумали таке поняття, як найкращий або найгірший гравець. Я як тренер можу сказати, що Малиновський виконав поставлені перед ними завдання тренерським штабом. Він свій час відіграв з високим ККД. Завдання наставника — так розставити гравців, щоб було видно якомога менше недоліків. Ось саме півзахисник і видав все найкраще, що у нього є в арсеналі.
— Думаю, можна занести в актив матч і Гуцуляку. Складається враження, що Олексій у збірній провів не 12 матчів, а 120, настільки органічно він вписався в гру національної команди.
— У збірній є гравці, з якими Гуцуляк раніше грав і зараз виступає на клубному рівні. Тому адаптація в головній команді країни у нього пройшла швидко. Олексій — технічний футболіст, зі швидкістю. До того ж у нього на хорошому рівні психіка. Він ніби креативний, але в той же час є частка флегматизму, а такі люди не дуже схильні до стресів. Збірна — виклик, і ці якості допомагають Гуцуляку бути на високому рівні.
— Хто вас розчарував?
— Я не скажу так категорично, проте нижче своїх можливостей виступив наш зараз найдорожчий і найпопулярніший футболіст Ілля Забарний. Він був непереконливий, помилявся. І пропущений м’яч на його совісті. Але при цьому захисник відчув себе диспетчером, а це добре. Ілля віддав багато проникаючих передач, але все ж головне завдання гравця його амплуа — якісно захищатися.
Також не переконали мене Юхим Конопля і Артем Довбик, який, на мій погляд, знаходиться не в дуже хорошому психологічному тонусі. Якщо Малиновський вибирав найефективніші рішення під час гри, то Артем робив все навпаки. Коли людина впевнена в собі, вона все робить на автоматі, інакше час йде на роздуми, чого немає у нападника при щільній опіці.
— Ви вже сказали, що боротьба в нашій групі тільки починається. Проте, які ваші очікування від завершення відбору в нашій групі?
— Все йде до того, що доля другого місця вирішиться в очному матчі України та Ісландії, де «синьо-жовтим» доведеться грати тільки на перемогу, оскільки у нас не найкраща різниця м’ячів. Якщо, звичайно, не трапиться сенсацій на кшталт того, що ми обіграємо Францію, а Азербайджан як мінімум не програє ісландцям.
Сергій Дем'янчук
