Игра „Металлиста“ мне совсем не понятна. У харьковской команды тяжелой выдалась игра с „Таврией“. Хотя команда Маркевича и выиграла, особо не превосходила симферопольцев. Непростой получилась игра с „Ильичевцем“. Видимо, „Металлист“ еще входит в сезон, им пока тяжело.
„Динамо“ не хватает сыгранности. У них хорошие футболисты, но нет движения. Может, и „середнячки“ подтянулись, на их игру повлиял чемпионат Европы, так как повышается уровень футбола. Киевлянам, думаю, нужно смотреть, как покажут себя новички, какую расстановку выберет Юрий Семин. У динамовцев есть результат, но нет игры. Это тоже хорошо, потому что, когда появится игра, и результат будет лучше. Уверен, поединок с „Фейеноордом“ расставит все на свои места и даст понять, что происходит с киевской командой», — цитирует Грачева издание «Известия в Украине».
Батькам не треба було ломати голову, що малому дарувати влітку на днюху - це був шкіряний м'яч за 16 совкових рублів ( ще бували за 9 і за 25), і дарували щороку, бо вбивали ми з пацанами ці дарунки дуже швидко - у дворі було поле.
Але у 1986 тата партія заслала батю як одного з найкращих технологів в хімічній галузі рятувати проблемне підприємство в Горлівці, і вся наша родина опинилася на Донбасі. До того я бував там тільки в селі в бабусі, і не бачив різниці в людях, бо в селах там - така сама Україна, як і тут. Але опинившись в місті Горловка, я за півроку сказав баті: "Я з цим бидлом за одну команду не вболіватиму!", і Шахтар з тих пір для мене став шахтою, а серце моє повністю полонило ДИНАМО. Дякувати Богові, ми з того лайна за три роки поїхали, бо можна було б у тому смердовищі непомітно зкротувати до такого рівня, як цей колись непоганий гравець, та багато інших кротячих експетрів. Донбас - це як хвороба, він робить людей злобними тупими кротами. Жити там в містах - це як виживати в фільмах про апокаліптичне майбутнє, і складається враження, що мешканці Донбасу живуть тільки тим, щоб усій решті України стало так само зле.
Отаке найшло зранку, навіяло з дитинства спогади
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
Не тебе, мерзкая рожа, судить о "Динамо"
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена
Батькам не треба було ломати голову, що малому дарувати влітку на днюху - це був шкіряний м'яч за 16 совкових рублів ( ще бували за 9 і за 25), і дарували щороку, бо вбивали ми з пацанами ці дарунки дуже швидко - у дворі було поле.
Але у 1986 тата партія заслала батю як одного з найкращих технологів в хімічній галузі рятувати проблемне підприємство в Горлівці, і вся наша родина опинилася на Донбасі. До того я бував там тільки в селі в бабусі, і не бачив різниці в людях, бо в селах там - така сама Україна, як і тут. Але опинившись в місті Горловка, я за півроку сказав баті: "Я з цим бидлом за одну команду не вболіватиму!", і Шахтар з тих пір для мене став шахтою, а серце моє повністю полонило ДИНАМО. Дякувати Богові, ми з того лайна за три роки поїхали, бо можна було б у тому смердовищі непомітно зкротувати до такого рівня, як цей колись непоганий гравець, та багато інших кротячих експетрів. Донбас - це як хвороба, він робить людей злобними тупими кротами. Жити там в містах - це як виживати в фільмах про апокаліптичне майбутнє, і складається враження, що мешканці Донбасу живуть тільки тим, щоб усій решті України стало так само зле.
Отаке найшло зранку, навіяло з дитинства спогади
Приятно встретить родственную душу .Плюс:))