Луцкая «Волынь» испытывает проблемы с финансированием, по причине которых может сорваться её подготовка ко второй части сезона.
Команда Виталия Кварцяного должна была выйти из отпуска в середине января и в течение нескольких дней вылететь на сборы в Турцию. Однако, клубное руководство до сих пор не оплатило аренду тренировочной базы, проживание в отеле и авиаперелет. В случае, если средства не будут найдены в ближайшее время, у «Волыни» не будет международных сборов.
Добавим, что в Турции луцкая команда планировала провести пять спаррингов.
Відміна 13 тисяч радянських ГОСТів.
Корпоратизація Укрзалізниці - однієї із головних кормушок.
ЗВТ із ЄС. І на літо планується безвізовий режим.
Відкриття реєстрів.
По трохи запускаємо поліцію.
Повільне, але впевнене перевдягання армії із відкритими і чіткими технічними умовами на сайті (за які раніше доводилось платити, або які давались лише своїм фірмам) та відкриті закупівлі у МінОборони.
Позов Нафтогазу до Газпрому - найбільший в історії. Реверс газу - Росія нам пропонує по 180 доларів, дає знижку, а ми ще носом крутимо. Таки так - підняття цін на газ.
А можна ж ще почати пригадувати й багато чого іншого, несвідома Ви людина. Менше дивіться всякі Інтери та "України".
Звичайно, все не так як би хотілось, але не тотальна "зрада". Хоча і до "перемоги" далеко.
Чому нам взагалі треба їх скасовувати?
Тому що ці документи не відповідають сучасній системі контролю якості, яка поділяється на обов'язкову (безпека, зафіксована в техрегламентах) та добровільну (споживчі якості, зафіксовани в стандартах). Техрегламент каже - ваш прилад не може битись током. Стандарт каже - ваш прилад відповідає нормам USB 3.0
ГОСТи ж - це за своєю суттю обов'язкові документи, де все це змішано докупи. І хоча де юре Закон "Про стандартизацію" вказує, що стандарти є добровільними (ст.23 п.2), тут є завжди певний конфлікт. Тому, наприклад, всі державні ІТ-розробки у нас приймаються по чудовому ГОСТу зразка кінця 80-х. А що, хіба щось з того часу змінилось?
Чи буде це проблемою для бізнесу?
В переважній більшості випадків - ні. По перше, більшість із ГОСТів будуть чинними ще 2-3 роки для того, щоб бізнес встиг пристосуватися до нових умов, а органи влади вилучили посилання на їх обов'язковість із нормативних документів. По друге, якщо комусь дуже подобається цей стандарт (да хоча б з маркетингових міркувань - "В наших валєнках ще Чапаєв ходив!"), він може затвердити його використання наказом підприємства.
Що далі?
Далі потрібно розробляти та приймати міжнародні стандарти, якщо вони потрібні бізнесу. Деякі стандарти повинні бути - і іх розробляє держава. Всі ж інші - це результат інновацій та креативу учасників ринку, науковців та підприємців. Держава усувається із цього процесу, вся робота передається на технічні комітети та Національний Орган Стандартизації.