Для аналізу гри між Словенією та Україною більше згодився би фахівець із силових єдиноборств, а не з футболу. Усвідомлюючи, що клас їхніх гравців значно нижчий, тренери господарів дали настанову грати не просто жорстко, а жорстоко. Очевидно розрахунок був на те, що українські гравці знітяться і не приймуть «виклику».
Напевно, тренер словенців не знав, що таке справжній український футбол. Не той, у який намагаються грати наші провідні команди та національна збірна, а той, у який грають українські команди класом нижче. Той, хто дивиться матчі аутсайдерів нашого чемпіонату та нижчих ліг, не кажучи вже про поєдинки аматорів на першість областей, добре знає, що там футболу не дуже багато. В основному біганина до першого зіткнення. А потім знову і знову, аж поки комусь не вдасться заштовхати м’яча у ворота. Після цього «бій» набуває ще більшої гостроти.
На жаль, гравці нашої збірної піддалися на цей тактичний хід, що й дозволило словенцям таки заштовхати мяча у ворота українців. Після цього у наших було два варіанти — або спробувати налагодити швидку комбінаційну гру, або прийняти манеру гри суперника і відповісти тим самим. На щастя, у нас не Іспанія, тож вихованці українського футболу в разі потреби самі кого хочеш заштовхають.
Із першим варіантом відверто не вийшло. Важко сказати, чому українці не грали так, як вони вміють. Може майстерності не вистачило, може швидкості, може завадили хвилювання та висока відповідальність за результат. Тож гра перетворилася на суцільну штовханину. Лише у кількох моментах нашій команді вдавалося приборкати нерви і почати розігрувати м’яч в атаці. Але це були лише епізоди. Єдиним гравцем у центрі поля, який постійно намагався зіграти розумно був Рибалка. Сидорчук та Степаненко увесь матч «грали у словенців», через що наші флангові гравці Коноплянка та Ярмоленко були майже відрізані від партнерів.
Подібна гра могла завершитися чим завгодно. Тактика господарів «подавай вперед — поборемося» могла принести успіх. Але виключно завдяки випадку. Якого, на наше щастя, не сталося. Українці таки відстояли свої ворота, а на останній секунді гри навіть зрівняли рахунок. Вочевидь став у пригоді досвід гри в «український футбол», якого у наших хлопців явно побільше, ніж у словенців.
Надалі такого не буде. У Франції наступного літа наша національна збірна буде знову грати у футбол. Там і побачимо, наскільки він буде українським.
Олена Андрух
учетная запись этого пользователя была удалена