Николай Волосянко (1972-2012) — бывший украинский защитник. Известен по выступлениям за киевское «Динамо», в составе которого дважды становился чемпионом Украины. Обладатель Кубка Украины сезона 1997/1998. В недавнем прошлом работал тренером в детско-юношеской футбольной школе киевского «Арсенала», но в августе 2011 покинул это должность. В составе сборной Украины сыграл 1 матч, мячей не забивал.
Алсидес (1985) — бразильский защитник клуба «Ферровария». Украинскому болельщику известен по выступлениям в составе днепропетровского «Днепра». До перехода в стан днепрян права на Алсидеса принадлежали лондонскому «Челси», а сам футболист на протяжении двух сезонов довольно успешно выступал сначала в лиссабонской «Бенфике», а потом в нидерландском ПСВ. Но после трансфера в «Днепр» Алсидес чаще нарушал режим, чем усердствовал на тренировках. Победитель молодёжного чемпионата мира 2003 года. В составе сборной Бразилии сыграл 1 матч, мячей не забивал.
Эдгар Давидс (1973) — бывший нидерландский футболист, выступавший на позиции опорного полузащитника. Последним клубом Эдгара был лондоский «Барнет», где он выступал на правах играющего главного тренера. На матчи Давидс выходил в специальных очках, которые ему были необходимы из-за давней редкой болезни правого глаза (глаукомы). В связи с этим ФИФА разрешило Давидсу принимать «запрещённые» лекарства. Даже после излечения Эдгар продолжал выступать в очках, так как это стало его визитной карточкой.
А відео гри Едгара Давідса мають переглядати не лише Сергій Рибалка, а й Рауль Ріанчо. Аби переконатись що навіть найсильніші опорники захисного плану можуть і мають підключатись до атаки, коли є можливість і ситуація ігрова складається сприятливо. Бо заганяти технічних гравців з гарним дальнім пасом і ударом виключно в *прокрустове ложе* схеми *забрав м'яч - віддай лише ближньому* - це дурниця і обмеження тактики. Бо щось не спостерігається останнім часом пасів з глибини поля на вихід сам - на - сам нападникам чи фланговим гравцям. А в Динамо це було ефективною фірмовою фішкою. Ще пару років тому і Ярмола, і Кравець не раз вибігали у відрив, а от останній рік з цим якось не складається. Гармаша з відбором і пасом замало, а в інших півзахисників - окрім Рибалки - з обома водночас компонентами якось не дуже. Тож чи варто *обламувати* Сергія в здатності розганяти атаки? Він хоч і не Пол Скоулз чи Лотар Маттеус, але ж пас і швидкість є. А швидкісні контратаки по центру виключно через Дениса - замало цього...
А відео гри Едгара Давідса мають переглядати не лише Сергій Рибалка, а й Рауль Ріанчо. Аби переконатись що навіть найсильніші опорники захисного плану можуть і мають підключатись до атаки, коли є можливість і ситуація ігрова складається сприятливо. Бо заганяти технічних гравців з гарним дальнім пасом і ударом виключно в *прокрустове ложе* схеми *забрав м'яч - віддай лише ближньому* - це дурниця і обмеження тактики. Бо щось не спостерігається останнім часом пасів з глибини поля на вихід сам - на - сам нападникам чи фланговим гравцям. А в Динамо це було ефективною фірмовою фішкою. Ще пару років тому і Ярмола, і Кравець не раз вибігали у відрив, а от останній рік з цим якось не складається. Гармаша з відбором і пасом замало, а в інших півзахисників - окрім Рибалки - з обома водночас компонентами якось не дуже. Тож чи варто *обламувати* Сергія в здатності розганяти атаки? Він хоч і не Пол Скоулз чи Лотар Маттеус, але ж пас і швидкість є. А швидкісні контратаки по центру виключно через Дениса - замало цього...