Главный тренер львовских «Карпат», белорусский специалист Олег Дулуб рассказал о своем тренерском кредо.
«В середине 1970-х я начал болеть за киевское «Динамо», с тех пор не изменяя этому увлечению. Это при том, что в Беларуси была своя сильная команда - минское «Динамо», которое, напомню, становилось чемпионом СССР. Затем, став тренером, я понял, что мой путь - интерпретировать на современный лад систему Валерия Лобановского.
Я по кусочкам собирал информацию о его тренерской методике: смотрел фильмы и игры, читал статьи и книги, общался с людьми, которые знали Валерия Васильевича или ходили на его лекции. Считаю, он опередил время на 40 лет (понимаю, что это уже штамп, но правда). То, что он сделал, имеет бесценное значение для мирового футбола. Так что правильно подмечено, что мне близка «широкая» игра с флангами и скоростями», — цитирует Дулуба официальный сайт УПЛ.
учетная запись этого пользователя была удалена
А всім "одобрятєлям" такого підходу раджу прочитати хоч би пару-трійцю матеріалів про те, як Лобановський з Базилевичем розраховували коефіцієнти та піки для гравців загальні та індивідуальні...
адже ніде в школах чи у вузах не практикують свої власні методики тренувань (упс! - навчання) -
а чому у футболі коден має щось видумувати своє?
система викладання передбачала, що студенту пояснюють ази, а все інше він повинен засвоїти сам! Після цього викладачі перевіряли, вказувалися на недоліки і лише потім - пояснювали так, як вони вважали правильно! Тобто вчили навчатися самих!
Сьогодні, все вириішує розмір грошового зохочення викладача...
і зараз, через 20 з хвостом років після навчання, вважаю що студентів тоді викладачі банально .. дурили.
чому?
от я безліч разів чув від них фрази на кшалт "ми вас учимо вчитись а далі ви вже самі завдяки тому що".
чи це дійсно була правильна методика?
звісно що ні. це була зручна відмазка професорам і доцентам щоб не вчитись самим.
адже цей принцип - вчимо вчитись - він дозволяє викладати науки часів Ломоносова і Мєндєлєєва, тобто кожен конкретно професор вивчив один раз свій кусок фізики і далі 50 років розказує те само. При цьому економить свої сили на дачу, рибалку, симпозіуми, бухло.....
Зручно?
Альтернатива для викладачів була б значно напряжніша: прийшлось би кожен рік вчитись самому, намагатись рости, напрягати свій моск новими науками і технологіями.
Зате студенти виходили б із КПІ не із продвинутою періодичною системою в голові а з реальними і практичними знаннями.
Но так не було. Студент приходив у завод і ... починав вчити реальні знання. Питання: чого не можна було це робити 5 з половиною років у вузі?
Ну але то вже справи освіти совєцької.
Я ж у коменті мав на увазі дещо інший аспект:
є більш менш перевірені "технології" підготовки 9навчання, тренування) спортсменів.
Не тільки у футболі - бігуни вчаться бігати швидко і довго, в баскетболі вчаться вибирати позицію, в хокеї - діяти швидко і рішуче, у волейболі - вичисляти траєктрію мьяча і т.д.
Важно то, що ефективних методик - навалом.
Звісно, якщо тренер дійсно новатор, якщо він має необхідні знання та інтелект, якщо за його спиною є досвід, якщо у клубу є ресурс - тоді цілком варто пробувати винайти щось своє. Цілком так!
Но якщо цих всіх ознак нема?
То хіба потрібно винаходити щось своє? хіба не краще було би взяти перевірені методики (їх є сотні на всі випадки) і використати то, що давно і успішно працює?