Известный украинский журналист Николай Несенюк — о недавнем матче 3-го тура чемпионата Украины «Динамо» — «Шахтер» (1:0), а также о перспективах «бело-синих» в первом поединке 3-го квалификационного раунда Лиги чемпионов с пражской «Славией», который состоится в ближайший вторник в столице Чехии.
Фото - Юрий ЮрьевУ американських ковбоїв був звичай — пускати гостя до столу лише перевіривши, чи відшкрябав той гість лайно зі своїх чобіт. Я згадав про це учора ввечері, коли «Динамо» вдруге за два тижні обіграло «Шахтар» і тепер може із чистою совістю та чистим взуттям вирушати в гості до футбольної Європи. Там не знають того, що знаємо ми. В Лізі чемпіонів, відбір до якої динамівці розпочнуть у вівторок, неможливо навмисно поставити суперника у складне становище, змусивши грати на день раніше. В Лізі Європи неможливо зухвало порушити регламент в інтересах однієї команди і після цього цим хизуватися. У Лізі чемпіонів неможливо відсторонити арбітра лише за те, що він вилучив з поля гравця не тієї команди. У наступні десять днів уболівальники «Динамо» зможуть насолоджуватися виключно футболом у виконанні динамівців та їхніх суперників, не ризикуючи при цьому вступити у щось смердюче. Тож скористаємось цим і розглянемо перспективи «Динамо» у двобої із празькою «Славією». Але перед цим остаточно відшкребемо із свого взуття ту саму субстанцію, розібравши гру між «Динамо» та «Шахтарем».
Це була не просто гра. Це була перевірка нашого футболу на здоров’я. На здатність вижити в умовах, коли намагання одного клубу здобути гегемонію за будь-яку ціну, досягло чи не найвищої поки що точки у сучасній історії. Отож, «Динамо» двічі поспіль переконливо довело, що зібрати в команду півтора десятки португаломовних футболістів разом із португаломовним тренером ще не досить для того, щоб обігрувати тих, хто не хоче програвати добровільно.
Складових результату було дві. Перша — відсутність у «Шахтаря» тактичної гнучкості. Коли команду тренував Луческу, вона завжди додавала у другій половині гри. І не лише тому, що тоді футболісти були сильніші, хоча у нинішній команді Фонсеки справді немає гравців рівня Даріо Срни чи Фернандіньйо. У Луческу гравці дослухались до тренера, який був здатний переконати чи примусити. А коли що — допомагав арбітр.
Нинішній тренер не такий. Він не здатний запропонувати команді тактику взамін тієї, яка залишилась від Луческу. Звідси і безсилля команди проти далеко не залізобетонного захисту «Динамо». Безсилля, що вже відверто перейшло у зневіру чи навіть безнадію. Плюс відсутність класних захисників та надійного голкіпера. Можна скільки завгодно міняти місцями Кривцова, Ордеця, Хочолаву, Ракицького, Матвієнка, Данченка, Бутка та Ісмаїлі все одно вони «привезуть» три-чотири моменти. І в опорній зоні проблеми — від колишнього Степаненка залишились лише інтелектуальний вираз обличчя і здатність вправно «косити» суперників, знаючи, що арбітр або «не помітить», або помітить не одразу. Коротше — колишня тактика шахтарського захисту — «відбери мяча і віддай бразильцю» — вже не працює. І відбирають вже не так, і бразильці вже не ті.
«Динамо» поки що висококласною командою не назвеш. Відчутний прогрес Хацкевича-тренера полягає лише в тому, що він будує тактику від реального класу своїх футболістів, а не від того, яким би цей клас мав бути. Проти «Шахтаря» динамівці вже вкотре зіграли так само, як грали проти цієї команди колишні «Волинь» чи «Кривбас»: подвійна, а часом і потрійна підстраховка у захисті разом із сподіванням на контратаку. Хацкевич не соромиться грати саме так і отримує результат.
Важливий ще один момент — постійні нарікання тренера «Динамо» на відсутність достатньої кількості кваліфікованих гравців відіграють роль допінгу для тих, хто виходить на поле — хлопці буквально вистрибують із трусів, аби довести, що вони і є ті самі кваліфіковані виконавці. Достатньо глянути на Бурду та Кендзьору. Повернувся Сидорчук, набирає з кожною грою і сьогодні є найсильнішим в Україні на своїй позиції. Не збираються віддавати свого місця у складі ані Буяльський, ані Шепєлєв, ані Бєсєдін, ані Гармаш. Те ж саме стосується усіх інших. Як наслідок, привезені Красниковим із Бразилії «підсилювачі» ще не скоро потраплять до основного складу, якщо потраплять взагалі. Звісно, команді справді не вистачає гравців високого класу, але їх у нинішніх умовах, як ту щиру дівочу любов, неможливо купити.
Що буде у матчі зі «Славією»? Як на мене, динамівцям варто лише спокійно зіграти перші тридцять хвилин виїзної гри, аби все стало на свої місця. У віце-чемпіона Чехії немає проти «Динамо» жодного аргументу, окрім бажання перемогти. Немає сумніву, що у нашої команди це бажання буде не меншим. Динамівці вже не будуть сидіти у захисті, а навпаки — контролюватимуть м’яч і разом із ним гру. Головне — не піддатися емоціям, як було це торік у поєдинках із швейцарським віце-чемпіоном. І тут досвід протистояння із вітчизняним «гегемоном» дуже знадобиться. У Празі буде легше, ніж у Києві. Хоча б тому, що на взутті гравців обох команд не буде того, чим щедро усіяний наш футбольний чемпіонат.
Микола НЕСЕНЮК
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (36)