Бразильцы в «Динамо»: что не так?

Серед іноземних футболістів, що виступали за «Динамо», найбільше бразильців. Це логічно: Бразилія — п’ятиразовий чемпіон світу. Футбол у цій країні зведено до культу, ледь не кожна дитина мріє стати футболістом, і талановиті молоді гравці там ростуть, немов на дріжджах. Бразильські футболісти заполонили Європу. Немає в Європі чемпіонату, де б не було жодного представника цієї країни.

Фото: А.Лукацький

Велику кількість бразильців у «Динамо» можна пояснити як їхнім футбольним талантом, так і відносно дешевою ціною запрошення. Але так було раніше. Тепер бразильський ринок дешевим уже не назвати. Який він дешевий, коли мадридський «Реал» платить по 45 мільйонів, аби привезти 16-річних хлопців, яких може використати лише з моменту досягнення ними 18-річчя?!

З іншого боку, запрошення бразильців до «Динамо» не зовсім відповідає клубній філософії. Це дивно. Думаю, що в найближчі роки, як і раніше, ідеальним «Динамо» буде вважатися команда Валерія Лобановського: найбільші успіхи киян пов’язані з ім’ям цього тренера. За рахунок чого перемагала команда Лобановського? Швидкість, працездатність, універсалізм, дисципліна, тактична та фізична підготовка... Погодьтеся, подібні характеристики аж ніяк не підходять бразильцям. Із чим асоціюється бразильський футбол? Хто такі бразильські футболісти? Правильно: чарівники м’яча! Не доводилося чути про те, що бразильцям притаманні працездатність, фізична підготовка, тактична та ігрова дисципліна... Не сходиться, правда? До того ж бразильці за своєю природою теплолюбні, емоційні, для них важливе спілкування, у тому числі з тренером, їм має бути комфортно, навколо мають бути веселі співвітчизники. Думаю, з цієї причини багато хто так і не зміг заграти в Києві. А змогли ті, хто був, можливо, менш талановитий, менш технічний, але більш дисциплінований, працездатний, краще готовий фізично.

Ще один динамівський парадокс. Якщо згадувати бразильські команди, що ставали чемпіонами світу, одразу на думку спадають імена гравців атаки: Пеле, Гаррінча, Вава, Діді, Жаірзіньйо, Рівелліно, Тостао, Бебето, Ромаріо, Рівалдо, Роналдо, Роналдіньйо... А чи багато ви назвете бразильських захисників, які стали чемпіонами світу в часи Пеле? Імена Джалми та Нілтона Сантосів, Белліні, Карлоса Альберто та інших багато скажуть нефанатичним молодим шанувальникам футболу? Отже, Бразилія — це атака. Надійних захисників, захисників світового класу там було небагато. Але в «Динамо», як не дивно, за рідкісним винятком, найкраще проявляли себе саме захисники: Данило Сильва, Бетао, Родольфо. А ось гравці атаки приживалися нечасто. Можна, звичайно, згадати Діого Рінкона, якого багато динамівських уболівальників взагалі вважають найкращим іноземцем в історії «Динамо» (я б не погодився, але не в цьому річ), можна витягнути з глибин пам’яті Клебера, але вони, — скоріше, виняток із правил.

Набагато більше було потенційно сильних гравців, які себе в Києві не показали. Наприклад, Раффаель, що після «Динамо» тривалий час був (та й залишається) лідером, найкращим гравцем та бомбардиром «Борусії» з Менхенгладбаха, за яку виступав у Лізі чемпіонів. А за «Динамо» в чемпіонаті України зіграв лише 9 матчів та забив один гол. Або Дуду, який у «Динамо» в чемпіонаті провів лише 27 матчів та забив два голи, а зараз він — чемпіон Бразилії та найкращий гравець чемпіонату Бразилії відразу за трьома версіями.

Напевно, показово, що з двох десятків бразильців, які не просто побували на перегляді, а були підписані, лише троє (Данило Сильва, Діого Рінкон та Бетао)

зіграли більше сотні матчів у чемпіонаті України, зате семеро не зіграли й десяти поєдинків за клуб. Показово, що лише четверо бразильців (Діого Рінкон, Клебер, Мораес та Корреа) забили більше десяти голів. Але подивіться, той же Діого Рінкон був не лише технічним, але й габаритним форвардом, який за своїми характеристиками підходив київському клубу. До того ж він переїжджав до Києва, будучи чемпіоном світу, нехай і серед юніорів (U-17). За манерою гри він так само схожий на Дуду або Раффаеля, як Криштіану Роналду на Мессі.

Певний час «Динамо» не запрошувало бразильців. Кілька років єдиним південноамериканцем у команді залишався парагваєць Дерліс Гонсалес. Тим більш дивним для мене став минулорічний розворот у бік Бразилії. Ще більше здивувало, що бразильці запрошувалися на ті позиції, які не потребували підсилення і на які претендують свої, динамівські, вихованці. З цієї причини аніскільки не здивований тим, що Че Че та Буено через півроку перебування в Києві повернулися на батьківщину, а Сідклей, повністю програвши конкуренцію Миколенку на позиції лівого захисника, використовується в середині поля й лише в тих випадках, коли Вербич грає на вістрі атаки.

Хто знає, можливо, колись і десь, як Дуду, себе проявлять Че Че або Буено, але «Динамо» їхні успіхи жодним чином не будуть стосуватися. На жаль, ці двоє поповнили довгий список тих бразильців, які не змогли проявити себе в Києві.

Невдача нового бразильського походу ще раз підтвердила те, що бразильські футболісти — особливі. З ними потрібно вміти працювати, потрібно розуміти, як їх використовувати. А просто так, «може підійдуть», їх брати, здається, безглуздо.

З причин, наведених вище, мені здається, що нашому клубу краще орієнтуватися на інші ринки. Набагато більше користі «Динамо» принесли вихідці з балканських країн. Згадаймо сербів Гавранчича та Нінковича, хорватів Лєко, Вукоєвича, Віду. Зараз у команді успішно грає словенець Вербич. Навіть Попов та Саблич, які не настільки яскраво проявили себе в Києві, каші не псували. Прижилися в «Динамо» та принесли багато користі румуни Чернат та Гіоане, болгарин Пєєв... При цьому в Сербії та Хорватії талановитих футболістів теж вистачає, і запрошувати їх на порядок дешевше, аніж бразильців. Серби, наприклад, 2017 року стали чемпіонами світу серед молоді. У меншій мірі це стосується африканського ринку, де теж і талантів вистачає, і ціни на гравців невисокі. І африканці — Ідахор, Ель-Каддурі, Юссуф — своє слово в «Динамо» теж сказали. Хоча, як і у випадку з бразильцями, далеко не всі.

Бразильські рекорди в «Динамо»

Найбільше матчів у чемпіонаті України:

1. Данило Сильва — 154.

2. Діого Рінкон — 129.

3. Бетао — 106.

4. Карлос Корреа — 75.

5. Клебер — 74,

6. Родольфо — 56.

7. Жуніор Мораес — 54.

8. Леандро Алмейда — 52.

Найбільше голів у чемпіонаті України:

1. Діого Рінкон — 46.

2. Клебер — 28.

3. Жуніор Мораес — 22.

4. Карлос Корреа — 12.

5-6. Родольфо, Родріго — по 7.

7. Гільєрме — 5.

Найбільше матчів у єврокубках:

1. Данило Сильва — 50.

2. Бетао — 49.

3. Діого Рінкон — 37.

4. Жуніор Мораес — 24.

5. Карлос Корреа — 23.

6. Леандро Алмейда — 19.

7-8. Клебер, Родольфо — по 15.

Голи в єврокубках:

1. Діого Рінкон — 12.

2. Жуніор Мораес — 9.

3-5. Жерсон Маграо, Карлос Корреа. Леандро Машаду — по 1.

Андрій ШАХОВ, официальный клубный журнал «Динамо»

Приобрести журнал можно в кассах стадиона «Динамо» имени Валерия Лобановского, киосках «Союзпечать», у частных распространителей, в Интернет-магазине ФК «Динамо», а также в электронном формате в библиотеке PressPoint.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости