Хацкевич и Орангутанг

Колишній тренер «Динамо» публічно образив журналіста. Це сталося не тому, що Олександр Хацкевич поганий, а Андрій Шахов, якого той образив, хороший, хоча, можливо, так воно і є. Сталося це тому, що в Україні немає вільної преси, телебачення і взагалі ЗМІ. Усі добре знають, кому належить те чи інше видання, а значить той чи інший журналіст. І коли той журналіст виходить «за рамки», це викликає у когось здивування, у когось погано приховану безсилу лють.

Там, де є вільна преса, таке неможливо. Наведу приклад. Коли Андрій Шевченко почав грати в Італії за «Мілан», тамтешні журналісти попервах дали йому прізвисько Орангутанг (там усім дають прізвиська). Назвали так Андрія за те, що у нього непропорційно довгі руки, і коли він біжить, то справді трохи схожий на людиноподібну мавпу.

Що зробив тоді Шевченко? Почав обзивати журналістів? Побіг до власника «Мілану» Берлусконі просити, щоб тих журналістів не було «возлє каманди»? Чи ще що-небудь подібне, що зробив би чи не кожен українець, якого би публічно, нехай і жартома, обзивали мавпою? Нічого подібного — Шевченко просто грав у футбол і своєю грою вже досить скоро примусив усіх забути про те прізвисько. Хіба що я не забув — робота така. І зробив так Андрій не тому, що такий розумний і толерантний, і не тому, що не образився. А тому що в Італії чи деінде у вільному світі не можна ображати журналістів — потім мало не здасться.

У нас навпаки — можна! У нас самі журналісти замість того, щоб морально знищити того, хто образив їхнього колегу, самі перші зграєю готові накинутися на того колегу, який, на відміну від них, «насмілився»! У нас Хацкевича ніхто не знищить. Але і він сам не доведе своєю роботою, як колись Шевченко, що журналісти помилилися.

Щодо Шахова, то йому би радив не реагувати на Хацкевича взагалі. Доводити свою правоту роботою. Як колись Орангутанг.

Николай НЕСЕНЮК