Футбол завжди йшов попереду політики. У нас так було, коли восени 1999-го московська газета перед матчем Росія — Україна ніби жартома закликала «бить хохлов».
А 2013-го перед тим, як напасти на нас, Росія розкручувала у пресі ідею «об’єднаного чемпіонату». Тепер знову після перемоги України над Португалією московська газета так «зраділа» цьому, що вмістила заголовок українською, яка досі для росіян ніби й не існувала. У відповідь один із наших футбольних журналістів чи то «відчувши струю», чи то отримавши команду, почав активно брататися із росіянами.
У сучасній Росії офіційна преса ніколи просто так нічого неочікуваного не пише. Бо якщо напише, то назавтра зникне, як зникла колись в один день газета, яка написала про стосунки Путіна із гімнасткою Кабаєвою. Отож, у Москві журналістам дана команда «дружити» з Україною. Звісно, не всім, а найбільш наближеним. Решта мають самі здогадатися. Чому так сталося? Може, санкції допекли російську економіку, може, ще яка причина. Але наявність розвороту на «дружбу» очевидна. Що робити нам у відповідь?
Чи не кожен із нас мав у молодших класах досвід зустрічей дорогою до школи із старшими на кілька років підлітками, які, залежно від обставин, могли образити, побити, забрати гроші чи цукерки. Згодом, коли ви підростали і були здатні дати відсіч, колишні кривдники починали поводитись тихо, ніби нічого не було. Інколи навіть у друзі набивалися.
На таке може бути лише одна відповідь: як хочете дружити, то спочатку публічно вибачтесь за минуле, а потім віддайте все, що колись забрали. Тоді подумаємо. Ну і по морді їм дати при нагоді теж не завадить.
Николай НЕСЕНЮК
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (36)