Николай Несенюк: «Шевченко в Украине ведет себя, как сержант советской армии»

Кожен новий рік в українському футболі розпочинається однаково. Тренер національної команди починає просити/вимагати/пропонувати, щоб змінили календар весняної частини сезону «в интересах сборной». Так само щороку народ запитує, а де був цей тренер влітку, коли приймали календар, чому не просив його змінити ще тоді, що сталося за ці півроку такого, щоб змінювати графік матчів УПЛ? І так само щороку цю тему обговорюють, сперечаються. Не шукайте тут логіки чи здорового глузду. І ось чому.

Цього разу Андрій Шевченко зі своїм штабом нібито пропонує змінити весняний календар через те, що вигадані влітку матчі за право зіграти у Лізі Європи між 5-ю та 6-ю командою чемпіонату, які мають відбутися 28 та 31 травня, завадять збірній України підготуватися до фінального турніру Євро-2020. Нагадаю, що поки на згаданих 5-6 місцях йдуть «Олександрія» та «Маріуполь», у складі яких немає не те що гравців збірної, а навіть кандидатів до неї. Так само немає гравців збірної у «Зорі» та «Десні», які теоретично можуть опуститися на 5-6 місця з нинішніх 3-4-го. То в чому проблема? Навіщо перетасовувати календар без жодної причини? Чи, може, Шевченко з колегами припускають, що на п’яте місце опуститься «Динамо», яке має у складі гравців збірної? Думаю, що навіть для нинішнього тренерського штабу динамівців таке припущення — явний перебір. Тоді у чому річ?

Вітчизняні тренери із давніх, ще радянських, часів люблять розповідати своєму начальству і заодно широкій публіці про «планову підготовку команди», «піки функціональної готовності» та інші дурниці. Чому дурниці? Тому що усі ці байки раз і назавжди спростувала команда Данії, яку включили до складу учасників Євро-92 в останній момент замість Югославії, дискваліфікованої як країна-агресор — були ж такі часи. Тоді данські футболісти перервали свої відпустки, зібралися разом, потренувалися і стали чемпіонами Європи. Без усяких спеціальних зборів, запланованих заздалегідь.

Та повернемось до Андрія Шевченка із його ймовірною пропозицією перенести на більш ранній термін матчі п’ятої та шостої команд України, де теоретично може знайтися кандидат до збірної. Він ризикує не пройти увесь цикл запланованих тренерським штабом тренувань, перш ніж сісти на лаву запасних. За такою логікою наступним кроком нашого тренера мало би бути звернення до УЄФА з пропозицією перенести на більш ранній термін фінали Ліги чемпіонів та Ліги Європи, які заплановані на ті ж самі дні, що й український «плей-оф» між п’ятою та шостою командами УПЛ. Чому ні? У фіналі Ліги чемпіонів теоретично можуть зіграти англійський «Манчестер Сіті» та італійська «Аталанта», у складі яких є гравці збірної України, не кажучи вже про «Шахтар», який може вийти до фіналу Ліги Європи.

Звісно, цього не буде. Андрій Шевченко не ідіот, щоб смішити футбольну Європу. Там після подібної пропозиції порадили би звернутися до психіатра. А у нас? У нас Шевченку можна все. Це у Європі, у Лондоні, Мілані чи деінде він поводиться як джентльмен за всіма законами як футбольного, так і світського етикету. А в Україні почувається як всесильний сержант радянської армії, який міг дати солдату свого відділення найбезглуздіший наказ. Просто так, аби показати хто тут начальник. Причому за межами військової частини цей сержант одразу ставав цілком нормальною людиною.

Не треба тренеру національної команди України перетворюватися на тупого сержанта. Нехай залишається джентльменом не лише у Лондоні, а й вдома теж.

Николай НЕСЕНЮК