Футбол живе міфами та легендами. Усе моє свідоме життя пройшло під знаком міфу про футбольну Бразилію. Країну чарівників футбольного м’яча, яким заб’ють скільки зможуть, а вони заб’ють скільки забажають. Країну, де футбольні таланти ростуть немов огірки на грядках завдяки унікальній природі та клімату. Країну, яка дала світу Пеле і ще купу «неперевершених» віртуозів гри у футбол... Увесь світ вірив у цей міф, включаючи самих бразильців, які у двотисячні перетворили врешті свою національну команду на агентство із продажу футболістів.
Все це закінчилось 2014 року, коли Бразилія програла у себе вдома Німеччині 1:7. Фізично ця країна нікуди не поділася разом із її футболом. Але після того пам’ятного матчу у футбольного світу нарешті спала полуда з очей — всі побачили, що бразильці такі ж самі, як і ми, хіба що трохи ледачі... Ніхто вже на тих бразильців не молиться, ніхто не вважає Бразилію пупом футбольної землі.
Тим часом у футболі виріс і роздувся до циклопічних розмірів міф про непереможну «Барселону», яка здатна виграти у кого завгодно, варто лише захотіти. Про те, що все, до чого доторкається каталонський клуб, миттєво перетворюється на золото. Про великого Мессі, який зійшов до нас із небес з волі футбольних богів... На щастя ще живі ті, хто пам’ятає цю «Барселону» просто як сильний клуб, який ніколи не шкодував грошей на футболістів. Та хто цих людей слухав?
Тепер тої «Барселони» більше немає. Виявилось, що зібрати супергравців з усього світу і зробити із них диво-команду можуть не лише в Каталонії. А Мессі — зовсім не божество, а втомлений життям футболіст, на ногах якого важкими гирями висять незчисленні мільйони, а юність та свіжість минули назавжди. Віднині кожна спроба поновити барселонську «казочку» натикатиметься на рахунок 2:8, з яким у Лізі чемпіонів ще ніхто і ніколи не програвав. Крапка.
Настав час творити нові футбольні міфи та легенди аби спритним футбольним маркетологам було чим займатися. І ці міфи точно будуть, нікуди не подінуться. То може і нам спробувати створити свій футбольний міф навколо Андрія Шевченка, наприклад. Чим ми гірші за бразильців чи каталонців?
Николай НЕСЕНЮК
М.Твен
1. Барселона есть.
2. "Увесь світ вірив у цей міф, включаючи самих бразильців, які у двотисячні перетворили врешті свою національну команду на агентство із продажу футболістів" - а мы чем лучше? Не к этому ли стремятся наши клубы и многие наши болелы, которые всё пишут о том, кого нужно продавать, чтобы он "не засиделся" у нас, а "развивался"? То же самое, только не имеем той возможности по игрокам. Откройте глаза и поймите, что футбол для "них" давно превратился в бизнес и выстроена пирамида по продаже игроков по ступенькам. Клубы наверху этой пирамиды, "суперклубы" пока есть деньги там наверху и будут. А те, что пониже, в том числе и мы, всегда там будем, пока будем продавать наших лучших футболистов. Ещё 30-40 лет назад так не было и за клубы своей страны играли свои же игроки. Когда появилось спутниковое телевидение и огромные деньги в футболе и дикие гонорары футболистам - всё стало так, как есть сейчас.
Заліз в унітаз в своїй квартирі, а виліз через каналізацію в іншій.
А все, шо там "назбирав", обтрусив, як пес тут на сайті ...
учетная запись этого пользователя была удалена
https://www.nytimes.com/2020/08/14/sports/soccer/bayern-barcelona-8-2-champions-league.html
"But there are some things that cannot be avoided. Eight. In a Champions League quarterfinal, against the mighty Barcelona, with the world watching on, Bayern Munich scored eight. For Sétien, certainly, for some of the players, most likely, and for this incarnation of Barcelona, this vision of it on the field and this regime off it, definitely, there is no return. This is the end."
"Але є речі, яких не уникнеш. Вісім у чвертьфіналі ЛЧ; проти могутньої "Барселони"; на очах у всього світу; "Баварія" забила вісім. Для Сетьєна - точно, для деяких гравців - дуже ймовірно, а для цієї інкарнації "Барселони", цього її образу на полі, цього її стану - абсолютно точно повернення немає. Це - кінець."
учетная запись этого пользователя была удалена