Умирающий селезень

Одразу зазначу, що вважаю Селезньова непоганим футболістом і, як не дивно, непоганою людиною. Упевнений, що зі своїми дітьми він ніжніший за багатьох із нас. Чому ж тоді він публічно поводиться на футбольному полі і поза ним як останній гівнюк?

Думаю, що так його навчили. Точніше він сам навчився. Це із раннього дитинства, коли він, може і не зі своєї вини, почав вважати ідеалом поведінку урок та бандитів, по-дитячому її копіюючи. Ну не зайшли йому в тому дитинстві казки про добрих чарівників та благородних лицарів. Бо лицарі для Селезньова — це лохи!

Так само лохи і ті, хто тиражує нині кожен чих цього хамидла. Бо ж у нас аби прославитися варто лише нахамити комусь публічно, знаючи наперед, що тобі нічого за це не буде. На жаль, я не знаю, що саме виросло у нього на тому місці, де мала би бути совість...

А може ця совість таки прокинеться? Навряд. Недарма ж «Сєля» не затримався у жодній закордонній команді. Бо там гівнюків не поважають. А у нас — таких як він ледь на руках не носять.

Сучасний футбол від часів Марадони знає чимало видатних симулянтів. Помираючий від дотику пальцем Селезньов до їхнього числа не входить. Бо для цього слід вміти забивати не лише із видурених одинадцятиметрових. Так і я можу забити. Серйозно, можу показати. Але не буду перед тим падати і помирати аби потім вскочити.

Николай НЕСЕНЮК