Загадка Коваленко

Віктор Коваленко — найбільш загадковий український футболіст останніх років. Посудіть самі — людина у дев’ятнадцять років потрапляє до національної збірної і виступає за неї п’ять сезонів поспіль. За цей час цей атакуючий гравець не забив за збірну жодного м’яча і не зробив жодної результативної передачі. І взагалі окрім яскравої зовнішності нічим за тридцять (!!!) матчів, зіграних ним за Україну, не відзначився.

Не виключено, що я і такі як я, нічого не тямимо у футболі. У футболі у нас, як відомо, тямить Андрій Шевченко, який, так вже співпало, з’явився у тренерському штабі збірної одночасно із Коваленком. І побачив у ньому великий потенціал. Пояснити який саме, тренер збірної так досі і не пояснив. Зі сказаного Шевченком про Коваленка можу згадати лише те, що останній «дайот двіженіє».

Тепер ця загадка близька до вирішення — Коваленко перейшов до італійської «Аталанти» із Бергамо. Це не «Барселона» куди ще із Донецька колись за 25 мільйонів перейшов Дмитро Чигринський, але теж рівень! Виходить, італійський тренер щось побачив у Коваленкові! Щось таке, що сам футболіст усі останні роки ретельно від нас приховував. Залишається лише дочекатися виходу українця на поле у синьо-чорній футболці італійської команди. Отоді всі питання і відпадуть.

З одного боку дуже хочеться помилитися. Хочеться аби Віктор довів нарешті своєю грою що недарма його брали до збірної усі ці роки. Щоб він став новою зіркою італійського, а потім і світового футболу.

З іншого боку досвід виступів українців в Італії доводить — навіть такі наші мегазірки минулого як Заваров і Михайличенко нічого особливого в тій Італії не досягли. Всі інші українці — теж. Приклад Шевченка у цьому випадку є лише виключенням, яке підтверджує правило. Тому буде дуже добре, якщо Коваленка взагалі випускатимуть у тій «Аталанті» на поле хоч на кілька хвилин, як випускають його співвітчизника Малиновського.

Щодо причин, з яких італійський клуб вирішив взяти до себе саме Віктора Коваленка, то думаю, що цих причини є дві. Перша — копійчана вартість трансферу, друга — послужний список футболіста. Чому не взяти практично задарма гравця національної збірної? Італія ж таки Європа — там звикли довіряти етикеткам на товарах. І коли на етикетці 30 матчів за збірну, а ціна смішна, чому б не ризикнути?

Шкода лише що «Шахтар» майже нічого не заробив на своєму мегазірковому вихованці. Трошки дивно виходить — за сивіючого Тайсона просили десятки мільйонів, а за молодого та повного сил Коваленка взяли жалюгідну суму, яку й називати соромно!

А може я таки помиляюся? І загадка Коваленка вирішиться найприємнішим для нього і для України чином? За Україну я, власне, і не хвилююсь — поки збірну очолює Шевченко, нікуди та збірна від Коваленка не подінеться. А що буде в «Аталанті» — побачимо!

Николай НЕСЕНЮК