Телеклуб. Полная ясность при ее отсутствии

Безумная неделя! Непостижимая для сборной Украины ничья в Казахстане и возвращение в борьбу за поездку в Катар в противостоянии с чемпионами мира в Киеве. А между этими событиями брифинг бывшего наставника Шевченко и его штаба...

За хронологією почну з дебютного матчу Олександра Петракова з помічниками на чолі національної збірної. Перебіг подій у Нур-Султані не хочеться зайвий раз і згадувати. Жвавий репортаж коментатора Столярчука розпочався, наче вибух з пляшки ігристого. Його уособлював шалений гол Яремчука, якого, до речі, знайшла коронна передача з флангу Караваєва.

Куди потрапив корок від ігристого

Та це був лише початок щедрої на дива казки за східними мотивами. До виходу аналітичних програм правого динамівського вінгера не робив головним винуватцем хіба лінивий. І лише у неділю співучасник у воротах, який спостерігав звідти за дублем Валіулліна, довів власну думку про сумну чудасію. П’ятов зізнався, що винуваті всі, та й сам він не весь у білому.

Дві двійки на табло, здавалося, робили примарою обіцянку викупати усіх в ігристому в листопаді на святкуванні здобуття перепустки на ЧС-2022. Це випливало і з наступних резюме приголомшеного Петракова, який не звик приховувати власні емоції. Втім, не лише наставнику здалося, що його джокер Сікан вже виконав свою місію в компенсований час. Та цього часу виявилося достатньо, щоб ми розрахувалися за своє нечуване марнотратство біля воріт Покатілова.

Тому і в моєму резюме залишилися лише дві-три сентенції. Перша — традиційна відвертість Петракова: «Так грати не можна!» І друга — теж його: «Я не можу вийти на поле і забити замість гравців». З останніх слів у мене виникає найбільша шкода старань лідера команди, що створював фантастичні нагоди для партнерів. І це Ярмоленко, який довів надзвичайну користь для нашої збірної і вчергове заткнув пельки критиканів.

Щодо Петракова, який обіцяє не приховувати нічого не лише від футболістів, а й від вболівальників, то це ноу-хау викликало цілу дискусію у «Великому футболі». Згадали навіть попередника Шевченка, який стосунки з гравцями на люди не виносив. Хто робив правильно, думки завсідників їдальні «ВФ» розділилися.

Сам же Олександр Васильович на досягнутому не зупинився. Після не кепського відбірного матчу Україна — Франція на НСК «Олімпійський» всі дізналася, що «священних корів» у складі збірної не буде. Новації штабу витримали перевірку чемпіонами світу, і навіть вболівальники дізналися, що Малиновський не вписується у схему, де має бути постійна швидкість на флангах і не лише.

Петраков відкидає найменшу візантійщину у стосунках і навіть зізнається, що Руслан на нього дуже образився. Додам від себе. Нам не відомо, чи ображався Шапаренко, коли на ЄВРО-2020 сидів в запасі, а Малиновський відверто не тягнув на полі? Ми чули лише про травму спини, інші причини, які бадьора біганина за «Аталанту» згодом не підтвердила.

«Вони їдять жабок, а ми ні»

А переможців, тобто, тих, хто громоподібно забиває за національну збірну у ворота топової Лє Бльо, не судять. Хіба на кухні Денисова знайшли до чого доколупатися. Спонтанні сльози радості Шапаренка викликали там глузування. А нічого, що Микола забив перший гол за збірну України і не залишив шансів капітану і одному з кращих воротарів світу Уго Льорісу?!

Я ж повернуся до підзаголовку про жабок. Чи лише душевна простота Петракова примусила згадати їх на передматчевій конференції? Не думаю, що він хотів лише посмішити наші і французькі медіа. Цей наставник може і здається веселим балагуром, але є великим хитруном. Думаю, що історія з Малиновським теж матиме продовження. Тепер у того два шляхи. Або заграти на повну потужність у збірній, або протирати лаву.

А ображатися — означає не витримати конкуренції навіть для гравців, які пришили собі статусність. До речі, вихід Руслана на заміну в матчі зі збірною Францієї її ніяк не підтвердив. Скоріше в одночасно кинутого в бій Сікана бажання і рішучості змінити обставини на полі здалося більше.

Загалом збірна України не вперше продемонструвала, як може грати з сильними суперниками. Не був мимо і зойк Метревелі, що подальші матчі з Фінляндією і дві гри з боснійцями будуть більш складними. Хотілося, щоб «більш» все ж таки було зайвим. Якщо налаштуємося так, як на команду Дешама, і попрацюємо над реалізацією, повірити у майбутнє з вояжем до Катару буде легше.

Важливо лише думати про свою гру та власні чесноти. Зокрема, мені не сподобалося, як Яремчук після гри припустив, що в команді чемпіонів світу щось не те всередині... Тоді проситься зустрічне запитання: де твій дубль у воротах Льоріса чи хоча б одне потрапляння в каркас його воріт?

Друга героїчна нічия з французами у відборі на Мундіаль сталася не без допомоги 12-го гравця на трибунах головної арени країни. Це мають уяснити для себе і гравці, і виконуючий обов’язки головного тренера. Петраков вже встиг заявити, що здав тест на прихильність майже заповненого «Олімпійського».

Був іще один персонаж, який вважає свої заслуги не менш значними. Однією з центральних тем в аналізі «Великого футболу» стала розповідь про костюм Павелка. Начальник УАФ зізнався, що надягав його на переможний матч над португальцями, який відкрив шлях на Євро з першого місця. Я ж більше покладався на жваву розмову до суботнього матчу за склом, де камери вихопили Павелка з Денисовим.

Адже вся футбольна спільнота чекала відповіді на заяву Шевченка. А самого його оператори не раз показували в ложі. І погляди, які Андрій Миколайович кидав у бік костюму, що цього разу перемоги не забезпечив. Проте його вмістилище опинилося у центрі гучного скандалу.

Жабомишодраківка

Шевченко сам зібрав журналістів і розповів, як сильно чекав пролонгації контракту для себе і помічників. Двічі зустрічався з президентом УАФ, але той виявлявся... не готовим. Нарешті, терпець урвався і колишній наставник збірної України зібрав свій штаб, щоб усе прояснити. І виявилося, що бажання працювати, яке переповнювало головного тренера і його помічників, наштовхнулося на стіну...

Як я і очікував, препарувати ситуацію модератор «Великого футболу» не став. Розмова фігуранта в костюмі з Сашком Денисовим на «Олімпійському» мала, мабуть, характер не для наших вух. І тому заключне слово від студії надали Вацко: «У цій історії маємо дві правди. Ясно, що нічого не ясно».

Пречудово! Кращі розуми футбольних коментарів пропонують усім зупинитися на визначенні «Жабомишодраківка»?! Щось забагато виявилося згадок про земноводних сьогодні...

Для офіційної відповіді колишньому куму Павелко випустив перевіреного Запісоцького. Той звично мружився в екран і теж удавав, що вся історія — звичайне непорозуміння. Дуже нагадувало режисера Якіна, який на кухні іншого Шурика розгортав картину перед Іваном Грозним: «Ви все, Андрій Миколайович, не так зрозуміли. Ми ж з дорогою душею чекали на вас для продовження контракту, для затвердження зарплатні і бонусів...»

Лишень якось розминулися. А шеф Запісоцького, усі знають, може зробити таке «чі-із» на камеру, що хоч до рани прикладай. І воно не забарилося у матеріалі Крамара, розплившись щастям із солоденьким смішком: «За цю нічию з французами я нашим гравцям винагороди приготував. Що? Значна сума кожному. Вони ще не знають, а я приготував!»

Чомусь тривожно стало за добові виплати усьому штабу Петракова. А про Шевченка вже і не згадуватиму. Уважно прослухавши брифінг від початку до кінця, запам’ятав його вигук журналісту: «Не зіштовхуйте мене з керівником УАФ лобами!»

Звісно, не зіштовхуватиму. А навіщо?

Ігор СУХОВИЙ